Читати книгу - "Беру свої слова назад"

Коли я дізнався про цей госпіталь і його, м'яко кажучи, незвичайне розташування, то вирішив: мабуть, товариш Сталін після «визвольних походів» 1939-1940 років лібералізацію замислив - нехай, мовляв, народ на закордонні простори милується, нехай кордон буде прозорим! Але не все так просто. Якщо справа пішла до пом'якшення звичаїв людожерського режиму, навіщо в тій же фортеці на сусідньому острові батальйон тюремних вертухаїв тримати?

І з військової точки зору не все тут гаразд. Ви де-небудь коли-небудь таке зустрічали, щоб держава розгорнула найбільший військовий госпіталь прямо на кордоні з сусідньою країною? Та не просто на кордоні, а на центральній магістралі, яка пов'язує дві столиці! Прямо поруч з прикордонними постами. Чи мислима справа: в мирний час армія Пакистану поставила б великий стаціонарний військовий госпіталь за сотню метрів від кордону з Індією? І саме там, де кордон перетинає дорога між двома столицями. Або, припустимо, з'явився сирійський військовий госпіталь на кордоні дружнього Ізраїлю. Так навіщо ж? Невже їм у Сирії землі мало?

Ось я і думаю: невже товаришеві Сталіну землі в Росії не вистачало, щоб військові госпіталі до прикордонних стовпів виносити?

Тепер уявімо ту ж ситуацію, але зменшимо масштаб. Уявіть себе начальником штабу корпусу або загальновійськової армії. Можливість війни не виключена. Ваші дивізії готуються до оборони. Кожна дивізія займає смугу 30 кілометрів по фронту і 20 кілометрів у глибину. І ось командир однієї з цих дивізій вирішив дивізійний госпіталь розташувати прямо на передньому краї, та не по центру бойового порядку, а на лівому фланзі, аж на край.

Виходить, що в оборонному бою належить під вогнем противника возити поранених вздовж фронту з правого флангу на лівий. За 30 кілометрів. Але якщо і довеземо бідолаху, то доведеться його лікувати прямо на передньому краї. Знову ж під вогнем противника. Вислухайте ситуацію і, як начальник вищого штабу, оцініть дії ваших підлеглих...

Тепер повернімося до дійсного масштабу.

Кожна дивізія має медико-санітарний батальйон, кожна армія під час війни має госпітальну базу в складі кількох евакуаційних та хірургічних госпіталів. Крім того, військовий округ, який у разі війни перетворюється на фронт, має свою власну госпітальну базу - до десятка й більше госпіталів. Так ось: найголовніший з усіх цих госпіталів розташували у Брестській фортеці, на самому лівому фланзі Західного фронту, за сотню метрів від державного кордону. Західний фронт - це 470 кілометрів з півночі на південь, від кордону Литви до кордону України. На самому лівому фланзі - центральний госпіталь Західного фронту. Якщо готувалася оборона, то вибір місця для цього госпіталю - злочин. Як сюди возити поранених з сусідніх армій? За 200, 300, 400 кілометрів уздовж фронту? Через розриви снарядів? Під градом осколків? Але хворі й поранені будуть не тільки на передньому краї, а й в тилу. Наприклад, постраждалі від бомбувань. І що накажете робити: возити поранених з глибокого тилу на передній край? Та й що толку людей з особливо небезпечними пораненнями везти в Брестську фортецю, якщо вона з перших хвилин оборонної війни в будь-якому випадку виявиться під вогнем противника?

Командувач Західним фронтом генерал армії Д.Г. Павлов, як нас учили, особливими розумовими здібностями не відрізнявся. Не будемо сперечатися. Але над Павловом була управа. Над ним стояв вищий штаб. І це був не який-небудь, а Генеральний штаб Робітничо-Селянської Червоної Армії. На чолі цього штабу - найбільший полководець усіх часів і народів генерал армії Жуков. Дозвольте поцікавитися: куди дивився Генеральний штаб? Про що думав його геніальний начальник?

Напередодні війни і на першому її етапі керівництво тилом здійснювали загальновійськові штаби. «На начальників штабів покладалася персональна відповідальність за організацію і роботу тилу зі всебічного забезпечення військ при веденні бойових дій. У складі Генерального штабу Червоної Армії було Управління влаштування тилу і постачання... Під влаштуванням тилу розумілося призначення тилових районів, розміщення тилових частин і установ, підготовка і використання шляхів сполучення» (Тил Радянських збройних сил у Великій Вітчизняній війні / За заг. Ред. Генерала армії С.К. Куркоткин. М., 1977. С. 46).

Тил Червоної Армії включав служби постачання і забезпечення: автобронетанкову, артилерійську, інженерну, протихімічного захисту, зв'язку, інтендантську (продовольчо-фуражну, речову і обозно-господарську), паливно-мастильних матеріалів, санітарну, ветеринарну та фінансову.

За організацію та роботу цих служб тилу несли відповідальність начальники штабів батальйонів, полків, бригад, дивізій, корпусів, армій, військових округів і фронтів. На самому верху піраміду відповідальності вінчав начальник Генерального штабу. Інструкції та настанови того часу підкреслювали, що ця відповідальність - персональна. За тил Західного особливого військового округу (під час війни - Західного фронту) ніс персональну відповідальність начальник штабу округу (фронту) генерал-майор В.Є. Климовський. Це він призначав райони для тилових частин, підпорядкованих округу, в тому числі і за розташування окружного військового госпіталю у Брестській фортеці. А за весь тил Червоної Армії, в тому числі й за тил Західного особливого військового округу, персонально відповідав начальник Генерального штабу генерал армії Жуков. Робота вищого начальника полягає в тому, щоб роботу підлеглих контролювати і направляти. І якщо підлеглі творять дурості, то старший зобов'язаний на промахи вказати і вимагати усунення.

Висловлюю думку, і можете не погоджуватися. Можете спростовувати. Здається мені, що перед війною центральний госпіталь майбутнього Західного фронту на березі прикордонної річки розгорнули тільки тому, що було вирішено кордон дещо відсунути. Причому в осяжному майбутньому. Якщо готувався напад на Німеччину, то кращого місця для головного госпіталю Західного фронту не знайти. Москва-Смоленськ-Мінськ-Барановичі-Брест-Варшава-Берлін - це головний стратегічний напрямок війни. Це центральна вісь. Це головна магістраль. За нею буде йти основний потік вантажів у діючу армію. По ній же у зворотному напрямку - потік полонених і поранених. Саме на цій магістралі, саме в Бресті на самому кордоні, на крайньому краєчку радянської землі і слід було ставити найкращий госпіталь Західного фронту. За державним кордоном слідом за стрімкими військами підуть рухливі госпіталі. А тут - стаціонарний. Розгорнутий вже в мирний час. Якщо потрібна термінова і дуже складна операція, так щоб не везти до Мінська, Смоленська і Москви...