Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Пан Тадеуш, Адам Міцкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"

18 490
0
01.08.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пан Тадеуш" автора Адам Міцкевич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 98
Перейти на сторінку:
віз, А лагодить його Михайло всім боронить. Серед мінливих зір, що у безмір’ї тонуть, Змій розтягається, неначе довгий пас. Та кажуть литвини, що риба то, не плаз, І зветься од віків вона Левіафаном[149] (Це все од рабинів відоме християнам). Левіафан колись у давніх жив морях, Та як розлив потоп моря по всіх краях, А потім висихать глибокі стали води, — Лишилось на піску страховище природи І здохло. Тож тепер ми бачимо скелет, Бо, прикрашаючи свій голубий намет, Піднесли ангели його у високості: В костьолах так висять гігантів давніх кості.[150] Зірок історію пан Войський добре знав, То хоч увечері й не дуже добачав І мало помочі давали окуляри, — Він міг із пам’яті огні Волосожару Найти у безмірі чи шалі Терезів. Про все б він молоді докладно розповів, Що в книгах писано, а що діди казали, — Та молодь слухала, на жаль, його недбало: Всі гостя нового очима стерегли. То, з невідомої появлена імли, Комета, віючи хвостом своїм яскравим[151] І зорі, поглядом жахаючи кривавим, Летіла з заходу на північ, ніби в Віз Замість Люцифера хотіла сісти. Скрізь Лише й розмов було, що про її появу.  Що мала значити? Біду чи, може, славу? Чи вість визволення і радості несла, Чи гніву божого ознакою була? В ті дні великого, нестерпного чекання Чудні з’явилися і грізні віщування: Там, чорну голову піднявши до небес, Зловісним голосом завив зловісний пес; Там, над дорогою рядами сівши обіч, Кричали ворони, немовби чули здобич, А там у присмерку йшла Діва Морова[152] — Мисливці бачили… — Вона над дерева Своє підносила бліде, німотне чоло І, розливаючи холодний жах навколо, Криваву хусточку держала у руці. Отож говорено про всі ознаки ці, Як в табакирку враз ударив Підкоморій. Брильянти блиснули, немов маленькі зорі На ній; під склом портрет засяяв королів Напроти місяця. «Багато говорив Про астрономію нам пан Тадеуш милий, Та все це — відгуки того, про що учили Його за книгами у школі вчителі.  І я, чимало літ проживши на землі, У Вільні-городі науки тої нюхав: Усі теорії небесних тіл і рухів Там ксьондз Почобут[153] нам розказував як слід. Обсерваторію ж, багато тому літ, Пані Пузиніна[154] шановна заснувала, Майна потративши на справу цю чимало. Почобут! Що то був за вчений чоловік! Проте, кінчаючи свій довгий славний вік, Катедру й телескоп покинув без вагання, В ченці пострижений, пішов у путь останню! Стрічав я й ректора Снядецького.[155] Хоч він І світський чоловік, та вже ж не без причин Його за мудреця учені мають люди. Що ж! Кожен астроном, хоч найпильніший буде, — Неначе міщанин, що пильно обчисля, В віконце дивлячись, які до короля, Якою брамою карети заїжджають, Але спитаймося: хіба міщани знають, Хто їде, і пощо, і про які діла, На мир чи на війну прийняв король посла? Дарма й питатися… Чимало тому часу Браніцький[156] виїздив каретою на Ясси, А за каретою, немов комети хвіст, Юрба тарговичан тяглася через міст. І що ж? Простолюд наш усе те розтлумачив: Прикмети зради він у тім хвості побачив. А цю комету зве селянський люд: «мітла»… Дай боже, щоб вона що треба замела!» «І я пригадую, — пан Войський уклонився, —  Як у господі в нас увечері з'явився Поручик панцирний Сапєга[157] яко гість. Усього мав тоді я, може, років шість — Ні, з вісім, а проте і досі пам'ятаю! Сапєги кожен з вас, напевно, ім'я знає: Великим канцлером литовським він дожив До літ ста десяти, а в армії служив За Яна Третього,[158] воюючи під Віднем. Тож він розказував: як на коні похіднім Ян Третій вибрався у небезпечну путь, Де мав загинути чи слави осягнуть, — Посол од Австрії, наблизившись до нього, Стремено подавав і цілував у ногу (Граф Вільчек прізвище було того посла), А папський нунціус[159] на рицарські діла
1 ... 59 60 61 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"