Читати книгу - "Поцілунок одного разу, Ольга Манілова"

На Мальдівах листопад — початок сухого сезону, і оскільки вони вирішують не святкувати там Новий Рік, то доцільніше поїхати раніше, поки народу збирається менше. Тим більше Кіра перейнялася рекламною кампанією Фрезя і не може дочекатися семиденного байдикування на одному з островів.

При вильоті в неї, на диво, виникає проблема. Прикордонник, який заглянув на борт, як завжди на кілька хвилин, повідомляє про заборону на виїзд для Кіри. Точної причини він не знає, але щось пов'язане із прокуратурою.

Роман, співробітник аеропорту та менеджер чартерної компанії з гучного зв'язку вирішують складне становище за кілька пропозицій: вони просто винесуть її ім'я зі списку пасажирів на цьому борту, ніби вона й не вилітала.

Так робити зазвичай не дозволяється, але чартерна компанія дуже хоче догодити Кареліну. Прикордонник тільки радий такому повороту подій: очевидно, що дівчина ніяка не злочинниця, про виліт і приліт ніхто не дізнається, а він зрештою отримає солідну винагороду від мафіозі.

Після кількох дзвінків Романа щодо її заборони на виїзд Кіра просить його не морочитися зараз. Найкраще зайнятися проблемою вже після відпочинку.

Навіть приватним літаком шлях до ресортів Мальдів нелегкий. Коли вони дістаються сонячного клаптя землі серед Індійського океану після довгої пересадки на гідрольоті Кіра відчуває, що їй реально потрібна відпустка.

Їхнє перебування на острові «Шеваль Бланк Рандхелі» — досить кумедна подія, оскільки ніхто з них не любить ні водний відпочинок, ні пляжний. Перші два дні вони майже безвилазно проводять на терасі своєї вілли в лагуні, показуючи носа тільки на сніданки та вечері в розкішних ресторанах.

Але опівдні третього дня, перетинаючи штучний острівець вздовж і поперек, Кіра виходить до роздоріжжя дороги прямо посеред океану, де зосереджена більшість водних вілл, і розуміє, що ж робить це місце особливим.

Переживання  плоскої ізольованої землі, нескінченна синя далечінь, що оточує з чотирьох сторін, полонить новизною не тільки свідомість, а й сам вестибулярний апарат.

Вони з Ромою нерозбірливо бредуть по лезу узбережжя блакитних вод, тихих і мерехтливих, і, коли Кіру трохи хитає, він притримує її за шию під приводом масажу.

Фрезь вимагає, щоб вони йому дзвонили і повідомляли про всі враження та гостей. Оскільки більшість вражень стосується занять коханням, то Кіра змушена іноді ходити то на уроки дайвінгу, то в СПА, то на ранкове годування скатів, аби хоч щось розповідати фінансистові.

— Біля вілли №37 живе риба, клянусь, з найбільшими губами на світі. Її звуть Полуничка. Дивись обережно, вона й кусатися може, так люди її дістали.

— Колю, — зітхає Кіра, — ми й живемо на віллі №37. І ніякої Полунички тут немає. Ти ж знаєш, що риби взагалі-то мігрують?

Рома погрожує викинути телефон в океан, коли Коля вимагає від нього реєстрації в Снепчаті, але всі троє знають, наскільки жартівлива загроза.

Секс починає нагадувати сказ, і навіть Рома ненароком коментує, що у них обох їде дах.

Якось Кіра реально побоюється, що вони розламають особистий басейн, що виходить в океан, але потім, звичайно, вже стає байдуже.

Він постійно дражнить її наймерзеннішими способами, і Кіра змушена вдатися до помсти. Поваливши мерзотника на спину і утримуючи його руки над головою, вона зверху доводить його до нетерплячого, агонізуючого стану.

Все закінчується, коли Рома виривається і розправляється з нею розгонистими, грізними поштовхами, що зрушують на дерев'яному ліжку її тіло.

— Де хочеш засос: на шиї чи на грудях?

— Від такої галантності... навіть не знаю, куди подітися, — вона підводиться, щоб прикрити наготу чимось, але він розвертає й утримує дівчину за плечі.

— Я голосую за обидва, — серйозним тоном обпалює чоловік їй вухо і спостерігає, як чутлива шкіра розходиться мурашками.

До шиї він присмоктується діловито та розважливо. Ще б пак, там засос всі побачать, і Карелін ніколи не шкодує тонку шкіру.

А при розправі з грудьми Роман захоплюється, і вона майже за вуха того відтягує.

- Поводься добре, - журить його Кіра, але сама погладжує заново твердіючий член.

Він треться носом біля її вуха.

— Хочу тебе спробувати по-іншому, — напівголосно заводить Карелін. - Давно хочу. Там, де ще не був.

Кіра... здогадується. Вона бачила взяті на острів кілька лубрикантів. Хочеться спробувати з ним все, але... невпевненість від цього нікуди не випаровується.

- Зараз? - намагається говорити незворушно, і, здається, у неї виходить.

Він відсувається, щоб вивчати її обличчя довго й мовчки. Кіра готова присягнутися, хвилин п'ять проходить перед тим, як Карелін заговорює.

— Ні, ввечері, — цілує в щоку і скроню. - Кіро, я не збираюся займатися з тобою анальним сексом вперше посеред чортового океану. Це ризиковано. Я збирався поекспериментувати. Подивитися, чи сподобається тобі спочатку пальцями.

— Чому не збирався? - хмуриться вона. - І чому ризиковано? Не вигадуй, можна подумати, швидку доведеться викликати.

- Ні, - відрізає Рома. — Можна потерпіти та почати з малого. Так і буде.

Кіра не сперечається, але всередині закипає від роздратування на цю його холодну розважливість, що підіймає голову, тільки коли є можливість тицьнути Кіру носом у те, що вона з чимось не впорається. Він може бути мільйони разів правий, але його прискіпливість часом нестерпна. Увечері вони задовольняються тихою вечерею в італійському ресторані, що сподобався їм на острові найбільше. Японська, на жаль, працює лише зрідка.

У «Шеваль Бланк Рандхелі» набагато більше народу, ніж очікувалося, мабуть, бо зі старих ресортів цей вважається найкращим.

Кіра в чорній напівпрозорій сукні, що відкриває плечі та ноги. Не те щоб вона може похвалитися довгими ногами, але Рома владно погладжує її стегна після того, як дівчина повертається з вбиральні.

Закинувши ногу на ногу, вона стискає зведені разом стегна дуже сильно і відправляє в рот солодку вишеньку. Кіра відчуває, як Роман уважно дивиться на неї, і не дозволяє собі посміхнутися. Розводить і розслаблює стегна на кілька секунд, а потім знову стискає, судорожно прикривши очі на мить.