Читати книгу - "48 законів влади"

«Брунатна книжечка анекдотів», ред. Кліфтон Фейдимен, 1985 р.

Тлумачення

Афінці були одними з найбільших прагматиків в історії і в дебатах з мілосцями наводили дуже практичні аргументи: якщо ви слабші, то нічого не доб’єтеся в непотрібній січі. Ніхто не приходить слабкому на допомогу, бо тільки сам собі біди накличе. Слабкі самотні і повинні підкорятися. Чинячи опір, ви просто йдете на муки, у боротьбі поляже багато людей, які не вірять у вашу справу.

Слабкість — не гріх, її можна навіть перетворити на силу, якщо навчитися правильно нею порядкувати. Якби мілосці відразу ж здалися, вони могли б по-різному саботувати афінців або, отримавши всю можливу вигоду від альянсу, вийти з нього, щойно афінці відчують себе не такими сильними, що, до речі, і сталося через кілька років. Фортуна мінлива, і сильні нерідко знесилюються. Капітуляція приховує велику силу: присипляючи ворога, вона дає вам час відновити сили, час для реваншу. Не жертвуйте цим часом на користь честі в битві, яку ви не можете виграти.

Слабкі люди ніколи не поступаються там, де мали б це зробити.

Кардинал де Рец (1613—1679 рр.)

Дотримання закону

Десь у 1920-ті роки німецький письменник Бертольт Брехт перейнявся комунізмом. Відтоді його п’єси, есе та вірші відбивали його революційний запал, і він намагався свої ідеологічні міркування викладати якомога зрозуміліше. Коли до влади в Німеччині прийшов Гітлер, Брехта і його колег-комуністів узяли на замітку. Він мав багато друзів у США — американців, які симпатизували його поглядам, а також знайомих німецьких інтелектуалів, які втекли від Гітлера. Отже, 1941 року Брехт емігрував до США й оселився в Лос-Анджелесі, де сподівався заробляти на прожиття в кінобізнесі.

У наступні кілька років Брехт писав кіносценарії з різко антикапіталістичною спрямованістю. У Голлівуді йому не дуже щастило, і в 1947 році, вже по війні, він вирішив повернутися до Європи. Але того ж року Комісія американського конгресу з розслідування антиамериканської діяльності почала слідство з приводу гаданого проникнення комуністичного впливу в Голлівуді. Вона почала збирати інформацію про Брехта, який відверто сповідував марксизм, і 19 вересня 1947 року, за місяць до його запланованого від’їзду з Америки, письменник отримав повістку з приписом постати перед Комісією. Крім Брехта, припис отримали й інші сценаристи, режисери та продюсери. Ця група стала відома як Дев’ятнадцятеро з Голлівуда.

Перш ніж вирушити до Вашингтона, Дев’ятнадцятеро з Голлівуда зібралися, щоб обговорити план дій. Вони вирішили вдатися до кон­фронтації. Замість того щоб відповідати на питання про те, чи є вони членами комуністичної партії, вони зачитають підготовлені заяви, які поставлять під сумнів повноваження Комісії, та будуть заперечувати антиконституційність своєї діяльності. Навіть якщо це призведе до ув’язнення, громадська думка буде на їхньому боці.

Брехт не погодився. Він питав, що дасть удавання із себе мучнів і деяка увага громадськості, якщо внаслідок цього процесу вони на багато років утратять можливість ставити свої п’єси і продавати сценарії? Він був упевнений у тому, що вони розумніші за членів комітету. То навіщо опускатися до рівня опонентів, починаючи з ними дискусії? Чому б, на перший погляд, не піддатися комітету, а насправді перехитрити й тонко висміяти його? Дев’ятнадцять ввічливо вислухали Брехта, але вирішили виконувати свій план, дозволивши Брехтові діяти на власний розсуд.

Брехта комітет викликав на 30 жовтня. Від нього чекали, що він поводитиметься так само, як і решта з Дев’ятнадцятьох перед ним: сперечатиметься, відмовлятиметься відповідати на питання, буде оскаржувати право комітету на проведення слухання, навіть кричати й ображати присутніх. Тому вони дуже здивувалися його поміркованості. Він одягнув костюм (що робив украй рідко), курив сигару (він чув, що голова комітету був завзятим курцем), ввічливо відповідав на питання і назагал налаштований був доброзичливо.

На відміну від інших свідків, Брехт відповів на питання про належність його до комуністичної партії: він не є її членом, сказав він, і це було правдою. Один із членів комітету запитав: «Чи правда, що ви написали кілька революційних п’єс?» Брехт написав чимало п’єс із відверто комуністичними ідеями, але він відповів: «Я написав низку віршів, пісень і п’єс антигітлерівського змісту і, зрозуміло, їх можна вважати революційними, бо, звичайно ж, я виступав за повалення того уряду». Ця заява не викликала заперечень.

Брехт непогано володів англійською, але під час свідчень він користувався послугами перекладача, і така тактика дала йому змогу вести тонку мовну гру. Коли комітетники знаходили комуністичні ухили в рядках його віршів, перекладених англійською, він повторював їх для перекладача німецькою, який заново перекладав їх, і в такому перекладі вони звучали безвинно. Один комітетник прочитав англійською якийсь із революційних віршів Брехта й запитав, чи він його автор. «Ні, — відповів Брехт, — я написав вірш німецькою, і він дуже відрізняється». Ухильні відповіді письменника збили з пантелику комітетників: його ввічливість і визнання їхніх повноважень не дали їм приводу прискіпатися до нього.

Комітетникам вистачило годинного опитування. «Красно дякуємо, — сказав голова, — ви гарний приклад для інших свідків». Його не тільки відпустили, але й обіцяли підтримку в разі непорозумінь з імміграційною службою, яка могла затримати його з власних міркувань. Наступного дня Брехт назавжди покинув Сполучені Штати.

Тлумачення

Виклична поведінка Дев’ятнадцятьох із Голлівуда привернула до них симпатії громадськості, і через багато років їх було виправдано. Але вони потрапили в чорні списки і втратили цінні роки продуктивної праці. З другого боку, Брехт свою неприязнь до членів комітету виявив непрямим способом. Він не міняв своєї віри і не зраджував своїх поглядів, свідчив коротко, ніби піддаючись, давав завуальовані відповіді й відверто маніпулював словами, які їм не вдалося заперечити, бо він висловлювався загадками. У результаті Брехт зберіг можливість і далі писати свої революційні твори (на відміну від тих, кого затримали або ув’язнили в США), тонко висміюючи комітет і його повноваження своєю квазіпокорою.

Пам’ятайте: людей, які роблять шоу зі своїх повноважень, легко одурити з тактикою капітуляції. Ваше відверте демонстрування підпорядкованості змушує їх відчути власну значущість. Задоволені тим, що ви їх поважаєте, вони стають легкою мішенню для пізнішої конт­ратаки або непрямих кпинів, як це зробив Брехт. Вимірюючи свою силу в часі, не жертвуйте довготерміновою маневреністю задля швидкої слави мученика.

Коли мимо їде великий пан, мудрий селянин низько вклоняється і тихо пукає.

Ефіопське прислів’я

Ключі до влади

У царині влади нам часто завдає клопоту те, що ми занадто реагуємо на дії ворогів і суперників. Така перебільшена реакція зумовлює проблеми, яких можна було б уникнути, якби