Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."

Стягнення пені (глава 9 розділу I «Загальні положення») є одним із інструментів забезпечення виконання зобов’язань у цивільних правовідносинах.

Пеня нараховується після закінчення визначених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу (пп. 129.1.1 ст. 129).

Кодексом установлено, що при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом.

Закінчується нарахування пені (пп. 129.3.1 ст. 129 розділу ІІ) у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань, або в інших випадках, передбачених пп. 129.3 ст. 129 розділу ІІ.

Цією самою статтею Податкового кодексу України встановлюється, що у разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

255.1. Платник несе відповідальність за правильність обчислення рентної плати, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків згідно із нормами цього Кодексу та інших законів України.

255.2. Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати до бюджету здійснюють органи державної податкової служби.

255.1. У розділі І ст. 16 визначено загальні умови щодо обов’язків платників податків. Згідно з цими обов’язками платник повинен вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п. 16.3), подавати до контролюючих органів у визначеному податковим та митним законодавством порядку декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п. 16.4), сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених податковим та митним законодавством (пп. 16.4.1).

Положеннями розділу ІХ передбачається, що суб’єкти господарювання, які експлуатують об’єкти магістральних трубопроводів, що надають послуги з транспортування нафти і нафтопродуктів, транзитного транспортування природного газу і аміаку, вносять за місцем податкової реєстрації суми зобов’язань з рентної плати за звітний (податковий) період — календарний місяць, авансовими платежами щодекади (15, 25 числа поточного місяця і 5 числа наступного місяця).

Розрахунок суми податкових зобов’язань з рентної плати за звітний (податковий) період подається платником органу державної податкової служби за місцем його податкової реєстрації протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (окремо за кожний місяць).

Сума податкових зобов’язань з рентної плати з урахуванням фактично сплачених авансових платежів вноситься (п. 254.6) платниками рентної плати до державного бюджету протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання такого розрахунку.

Відповідальність за правильність обчислення рентної плати, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків, згідно із нормами цього Кодексу та інших законів України, несе платник.

255.2. У статті 40 встановлено, що розділ II Податкового кодексу України визначає порядок адміністрування податків і зборів, встановлених у розділі I цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладене на контролюючі органи.

У пункті 61.1 статті 61 розділу II Податкового кодексу України приведено визначення терміна «податковий контроль» — це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно зі ст. 41 органи державної податкової служби визначено контролюючими органами щодо податків, які стягуються до бюджетів та державних цільових фондів.

Таким чином, контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою сплати рентної плати до бюджету здійснюють органи державної податкової служби.

Податковий контроль, відповідно до норм глави 5 розділу II цього Кодексу, здійснюватиметься шляхом:

— ведення обліку платників податків;

- інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів ДПС;

— перевірок і звірок згідно з вимогами Податкового кодексу України, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому іншими спеціальними законами, регулюючими відповідну сферу правовідносин;

- інших способів контролю, передбачених цим Кодексом.

256.1. Платниками рентної плати (далі — платники) є суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, отриманих в установленому законодавством порядку.

256.1. Ключовою ознакою, що визначає приналежність суб’єкта господарювання до категорії платників рентної плати, є наявність майнових, у тому числі, але не виключно, зобов’язань, зумовлених набуттям таким суб’єктом майнових прав на користування нафтогазоносною ділянкою надр (родовищем), що засвідчуються відповідним спеціальним дозволом на користування надрами.

Відповідно до статті 13 Конституції України[317] обов’язок реалізації права власника від імені українського народу в межах визначених повноважень покладено на органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Частиною третьою