Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Називай мене Мері... 📚 - Українською

Читати книгу - "Називай мене Мері..."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Називай мене Мері..." автора Андрій Анатолійович Кокотюха. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 77
Перейти на сторінку:
де треба, очі й вуха.

— На твоє щастя.

Чайник закипів. Віра налила окропу до половини, розмішала ложечкою, накрила чашку блюдцем.

— «Яструби» або розлетілися, хто куди, або відморозилися. Поки пред’явити щось можна лиш Тихомирову й тим, хто був із ним в автобусі. Добре, кілька дівчат з переляку виклали все: їх справді перевозили за кордон, де ті мали намір працювати в секс-бізнесі. Тільки не проституція. Принаймні, так кажуть.

— Що тоді?

— Зйомки в порно, — зітхнула Віра. — Ніби в нас таких студій немає.

— Є країни, де це легалізовано.

— Але дівчат продали, Лилику. За згодою, ніхто нікого силою не змушував. У вогких підвалах не тримали, не катували, голодом не морили. Значить, таки нелегально. Думаю, там клубок великий, мотати й мотати. Голова йде обертом. Там уже групу створили, спеціальну, розгрібати все. Тільки я до неї не входжу.

— Чому?

— Ой, слава Богу! — відмахнулася Віра. — На мені ж іще маньяк, справжній, не імітатор. Справу в мене ніхто не забирав. Як бачиш, убивство Мері виділено в окреме провадження. Не стосується діяльності того психа.

— Андрія Вериги?

— Не факт.

Кобзар зиркнув із подивом.

— Як так?

— Ти ж профі. Все розумієш. Тим більше, проговорювали вже все. Гаразд, повторю: мою інтуїцію до справи не пришиєш. Верига-молодший заявить, що знімав моделей, коли вони були ще живі й веселі. Знайшов їх у базі «Ольвії»? Так дівчата для того й давали туди свої дані, аби знайти якусь роботу! А фотограф моделям платив, готівкою.

— На дівчатах були сукні...

— Стоп-стоп! Верига-молодший скаже, що подарував їх. Далі? Статевий контакт перед убивством? Ну, по-перше, нагадаю висновок експертів: ознак зґвалтування не виявлено. Секс у кожному з чотирьох випадків був за згодою. По-друге, навіть геніальний криміналіст не зможе визначити час, який минув від, пардон за медичну термінологію, коїтусу до асфіксії.

— Тобто? Не вловлю ніяк хід думок.

— Ох, — зітхнула Віра, — мабуть, справді треба простіше. Грубо кажучи, навіть якщо Андрій Верига розкрутив кожну з дівчат на секс, складно, майже неможливо довести, що незабаром після акту він їх душив. Це може бути розірвано в часі, Лилику. Теоретично, чисто як версію, можна припустити: кожна дівчина їхала від нього назад, по дорозі її перестрівав маньяк, робив свою справу. Але якщо так, — вона взяла ручку, покрутила в пальцях, аби чимось себе зайняти, — тоді він полював винятково на моделей Вериги. Знав, коли їх повезуть до нього в студію й коли ті їхатимуть назад. Як тобі таке: вбивав той, хто возив дівчат?

Кобзар промовчав, допив каву.

— Ось і я про це, — поклала ручку на стіл, крутнула. — Питань більше, ніж відповідей. До речі, — враз стрепенулася. — Еліс твоя, Аліса Зайцева, відхрестилася від знайомства з Марією Запорожець.

— Тобто?

— А отак! З нею бесідувала особисто, з відомих причин. Визнала, що займалася проституцією під дахом «Яструба», як інші затримані дівчата. Коли спитала про Мері, глянула на мене якось дивно й заявила: такої не знає, її з кимось плутають.

— Так, — Кобзар поставив чашку, хлопнув себе по колінах, підвівся. — Де вона зараз?

— Відпустили, як решту. Чого їх тримати? Взяли підписку, як і з тебе.

— Не заважатиму тобі, Віро Павлівно. Без мене, чую, роботи валом. На зв’язку.

— Дурниць не роби. Щойно ж викрутився.

Це сказала йому вже у спину.

3

Боявся — Еліс вимкне телефон.

Але відповіла, причому тепер уже з’єдналася після другого виклику. Номер впізнала, бо відразу огризнулася в трубку:

— Чого ще треба? Мало накоїв?

— Приймаю навіть таку форму подяки.

— За що тобі дякувати?

— Зустрінемось — поясню на пальцях.

— Обійдешся!

— Не дурій, Алісо. Я чарівне слово знаю, вважай, пароль. Скажу — погодишся.

— Вимкни компостер, не штампуй мені мізки! Пароль у нього!

— Мері, — мовив спокійно. — Маша Запорожець і донька її Анна.

На тому боці зависла пауза.

— Про малу звідки знаєш? — почув нарешті.

— Сорока на хвості принесла. Вчора ти злякалася правильно. Просто не зрозуміла до кінця, чому. Де ти є? Підскочу, розтлумачу на пальцях, популярно.

Знову тиша.

— Сюди не можна, — озвалася. — Не сама тут.

— Мужчини?

— Пішов ти! Пішли ви всі, мужчини! Дівки сидять по кутках і трусяться!

— Правильно. Не треба, аби нас зараз бачили разом. Кажи, де тебе чекати, підтягнуся.

— «Портер Паб» біля Шулявки, — сказала, трохи подумавши. — Там так рано людей майже нема. За годину.

Поклала трубку, не дочекавшись, що скаже Олег. Він відійшов до найближчої лавки. Торкнувся, чи не волога, вночі в камері слухав дощ. Присів, закурив, вкотре почав складати пазли з клаптів.

Ну так, що маємо.

Тимур Нагорний під дахом охоронної фірми «Яструб» облаштував секс-бізнес. Знаючи колишнього колегу дуже добре, Кобзар готовий закластися: ним апетити не обмежилися, там ще можна знайти багато що. Їхній основний роботодавець Анатолій Верига може знати про це — а може й не знати. Напевне зараз почне відхрещуватися й валити «яструбів», якщо не спливуть докази, що він має з того відсоток. Для чого легальному мільйонеру з таким заводитися? А чом би й ні, якщо кримінал дає гарантований прибуток, з якого не треба платити податки. Але краще зосередитися на очевидному: «яструби» є добре організованою злочинною групою з лідером-Нагорним.

Поруч сів білий голуб. До нього перевальцем наблизилося ще двоє. Погулькавши, птахи почали старанно вишукувати щось на мокрій асфальтованій доріжці. Намацавши на дні кишені кілька давніх насінин, Олег кинув голубам. Трійця пернатих миттю скупчилася довкола чорних зернят, дзьоби запрацювали наввипередки.

Кобзар подивився на тліючий кінчик цигарки.

Поїхали далі. Нагорний якимось чином знає вбивцю чотирьох дівчат-біженок. Свідчення тому — він повторив його манеру, аби спрямувати слідство хибним шляхом. Так головний «яструб» став ланкою, яка поєднала дві справи. Більше того: тепер перетворився на ключову фігуру. І припущення щодо причетності до всього Вериги-старшого вже виглядає реальнішим. Бо саме після вчорашнього візиту Віри в офіс «ТПФ», який охороняють «яструби», Нагорний почав форсувати події й навіть пішов в атаку. Слідча прийшла просто поговорити про дивний збіг обставин — чотири жертви серійника знайшлися в базі «Ольвії». Паніку міг посіяти Верига й наказати Нагорному вжити заходів. Хоча... Тимур Юрійович фігура самостійна. Був присутній при бесіді, зробив свої висновки. Ех, не прив’язується

1 ... 60 61 62 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Називай мене Мері...», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Називай мене Мері..."