Читати книгу - "Наші обіцянки, Ана Маіс"

— А хіба ні? — задала йому зустрічне питання.

Він глибоко зітхнув.

— На початку мені здавалось, що єдине, чим я можу заслужити повагу — це якщо мене усі боятимуться. — задумано сказав він. — І я не помилився, це спрацювало.

— Ти б хотів змінити це?

— Ні, — чесно відповів він. А в менев грудях, здається, все стиснулось. — Якщо б я не вчинив так, то зараз би не було компанії і мене, такого який я зараз.

— Маєш на увазі багатого тебе?

— Можливо.

Більше ніхто з нас не говорив, і запала незручна тиша.

Мій погляд спрямувався перед собою — на море.

Я затремтіла, коли холодний вітер обдув мою шкіру. Давид помітив це і підвівся зі свого місця. Він простягнув мені руку, і я вчепившись за неї піднялась. Не втримавши рівновагу, я трохи похитнулась, але Давид спіймав мене однією рукою за талію та притягнув до себе. Його тіло зігрівало не відому частинку мене.

— Я в порядку, — прошепотіла йому в груди.

Він повільно відпустив мене.

— Ходімо, зігріємо тебе. — пробурмотів він, та схопив мене за руку.

Він повів мене у кабінку та накинув на мої плечі плед. Я опустилась на кремовий диванчик, поправивши на собі теплий плед. Давид спустився вузькими сходами вниз. І я засміялась від того, який великий він виглядав, бо йому явно було завузько.

Коли Давид повернувся, я помітила, що на ньому були штани. Він опустився поряд та запитав чи я теж не хочу переодягнутись, але я тільки похитала головою.

Коли ми відплили від берега, я переодягнулась у більш зручніший одяг, і скинула з себе ту спокусливу сукню, яку була одягнула на вечерю. Я почувалась комфортно у футболці та лосінах.

Перебуваючи під пледом я відчула, що вже зігрілась, тому трохи приспустила його. Я відкинулась на спинку дивана та зосередила свій погляд на Давиді. В нього зараз був задуманий вигляд, ніби його щось непокоїло.

— Давиде? — тихо звернулась до нього.

— Так, сонце? — він повернувся до мене та сперся ліктем на спинку дивана, дуже близько до моєї голови.

З його уст це звучало так ніжно й обережно, ніби це слово було крихке, та в один момент могло розбитися. Знаю, дурне порівняння, але це те, що я відчувала.

Коли він так звернувся до мене, я дещо згадала.

— Чому ти мене так називаєш?

Я схилила голову на бік, та пальцями провела по контурах його щелепи. Раптом він схопив мою руку та підніс її до своїх губ, залишивши короткий поцілунок..

— Ти те, що дало світло в мої похмурі дні. До тебе кожен день здавався мені самотнім, сірим. Я вже був настільки оточений цією темнотою, що думав проведу таке життя до останніх своїх днів. Але одного дня ти увійшла у моє життя й освітила його. Тепер я боюсь, що стаю залежним від твого світла.

— Приємно чути, що я стала чимось більше ніж набридлива підлегла та фіктивна наречена.

— Ти більше, — прошепотів він, а тоді ніжно поцілував мене.

Я запустила одну руку в його волосся, а іншу поклала йому на шию. Поцілунок був схожий на мед, такий солодкий і такий бажаний. Давид відсторонився і вдихнув мій запах.

— Ти так солодко пахнеш. — прошепотів він, біля мого вуха.

Мої щоки почервоніли, а серце навіть не думало знижувати ритм. Мені здавалось, що воно зараз вистрибне.

Здається, Давид помітив моє ніяковіння, бо він глянув на мене зацікавленим поглядом.

— Люблю дивитися, коли ти червонієш. І причиною цього стаю я. — задоволено сказав він.

Я зморщила носа і хаотично похитала головою.

— Тому весь час заставляєш мене червоніти?

Його долоня доторкнулась моєї все ще гарячої щоки, і він провів великим пальцем догори і вниз.

— Я ніколи не робив цього навмисне. — сказав він.

Давид був так близько, що його подих лоскотав мою шкіру, посилаючи заряд по всьому тілу, який зупинявся унизу живота. Я ковтнула і бачила, що він помітив моє збудження.

— В нас ще є час до світанку, — сказав він. — Щоб ти хотіла зробити?

— Хочу сидіти тут і розмовляти про будь-що, — сказала я, відчуваючи спокій. — Просто, щоб ти був поряд.

— Я буду. — пообіцяв він.

Всю ніч, яка залишилась, ми розмовляли про все, що спадало на думку. Весь час мій погляд був прикутий до карих очей. Давид ніжно погладжував мою руку, і я ніби загубилася в його ніжних рухах.

А потім, я зустріла найкращий світанок у моєму житті.