Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

р. з народом на Закарпатті та про їх національно-освідомну працю, яку вони з великим успіхом там розпочали. Треба тільки додати, що та перша українізація Закарпаття поширилась далеко поза місця постою УСС та на очах привертала українське національне обличчя нашого змадярщеного народу. Занепокоєна мадярська поліція виготовила восени 1915 р. обширний донос до міністерства внутрішніх справ в Будапешті про протидержавну пропаганду УССтрільців між закарпатським населенням. Тим доносом заінтересувався особисто мадярський прем'єр Тісса та видав в тій справі суворі адміністраційні накази в цілі спинення української пропаганди на Закарпатті.

Про конкретні успіхи тої піонерської, національно-виховної праці УССтрільців на Закарпатті – не раз були згадки в українській пресі. Для прикладу наведемо дві пресові нотатки на цю тему:

У «Вістнику Союзу Визволення України» з 26 грудня 1915 року в статті: «З угорської України» м. інш. читаємо:

«Де УССтрільці стояли довше, нав'язувалися ближчі зносини з місцевою молоддю, заводилися сходини та співи. Молодь радо перебирала українські народні і патріотичні пісні, й мені траплялося декілька разів почути від угорсько-українських парубків і дівчат: «Ще не вмерла Україна», «Гей там на горі Січ іде» і т. д. В Чинадієві місцева молодь присвоїла собі цілий січовий репертуар, і коли ми пробували там в якийсь час по Січових Стрільцях, то думали, що живемо в якімсь свідомім галицькім чи буковинськім селі».

Часопис «Сеньйорська Ватра» – орган Об'єднаних Пластових Сеньйорів, в статті:

«Початки пластового руху на Карпатській Україні», передрукованій в «Свободі» в квітні 1954 р., так писав про це: «Безперечно важливий крок у пробудженні Карпатської України належить Українським Січовим Стрільцям. Понад дві тисячі свідомого вояцтва УСС складалися у великій більшості з молоді із середньою і високою освітою. Вони в 1914 р. опинилися в селах Карпатської України, де були розміщені по селянських хатах. Через безпосередній зв'язок з населенням, зжилися з ним, відвідували недільні Богослуження, організували добрі хори і вели щиросердечні розмови.

Все це робило велику національну пропаганду, і не одному, вже змадярщеному українцеві, відкрилося правдиве українське серце. Пам'ять про УСС залишилася тривка і добра. Коли в 1925 році в Лугах, коло Сваляви був пластовий табір і одного дня запрошено на ватру довколишнє населення, від селян чули ми про УСС, як гарних хлопців, що йшли битися за Україну».

Так отже, та національно-виховна праця УССтрільців, їх боротьба з московським наїздником і численні стрілецькі могили, що остали на Закарпатській Україні, остануть цінним вкладом стрілецької ідеї та традиції УСС в історії Срібної Землі.

Під час свойого понад трилітнього побуту в Галичині, від лютого 1915 р. до весни 1918 р., УССтрільці продовжували свою суспільно-громадську працю. В першій мірі цю працю вів Кіш УСС. В Коші перебувало стало кількадесят кваліфікованих громадських діячів, старших студентів університету, народних і середньошкільних учителів, правників, людей вільних професій і т. д., які працювали в різних галузях культурно-освітньої праці в селах і містечках, де було місце постою Коша, як також в сусідніх місцевостях. Відновлювано читальні «Просвіти», улаштовувано свята Шевченківські та інші національні маніфестації. Знаменитий стрілецький хор і оркестра під орудою пхор. Л.Гринішака і капельника М.Гайворонського успішно виступали з концертами в багатьох містах Галичини: у Львові, Станиславові, Стриї, Дрогобичі, Калуші, Болехові і інших містах. На концертах тих бувало також багато чужинців.

Зокрема важне місце займає в суспільній праці УССтрільців допомога селянам у їх сільсько-господарській праці, головно під час жнив. Ця допомога була дуже видатна в воєннім часі, коли не було рук до праці в наших селах.

Співчуваючи з селянством із-за його тяжкого матеріяльного положення під час війни та великих тягарів, що воно мусіло виконувати для війська, УССтрільці помагали селянам боронитись перед непосильними реквізиціями збіжжя, худоби і іншого добра. Бувало часто і так, що УСС силою забороняли чужонаціональним воякам виконувати такі реквізиції, а навіть наганяли їх з села. Таке трапилось в Пісочній[110] і Рудниках, Жидачівського повіту і в Шишківцях,[111] борщівського повіту.

Найповажнішу, найкраще зорганізовану та найбільш інтенсивну національно-культурну і громадсько-політичну роботу перевели УССтрільці на Волині в роках 1916-1918, після зайняття її німецько-австрійськими військами на весну 1915 р. В наслідок заходів Загальної Української Ради, дозволено Легіонові УСС в січні 1916 р. на набір добровольців із Волині. Крім цього дозволено там закладати українські приватні школи та вести культурно-освітню працю. В цілі переведення акції набору добровольців створено на Волині три Комісаріяти УСС в Володимирі Волинськім, Ковлі і Луцьку. На чолі тих Комісаріятів станули чот. М.Саєвич, сот. Д.Вітовський і чот. М.Гаврилко.[112] Культурно-освітньою справою на Волині зацікавився також Союз Визволення України, який для цієї цілі створив «Бюро Культурної помочі для українського населення