Читати книгу - "Давай залишимось ніким, Елла Савицька"

Скайлер із його знайомою залишилися вдвох. Дівча, більше не відчуваючи стримуючих факторів, присувається ближче до нього і щось каже. Той усміхається. Холодно та досить цинічно. Знаю я цю усмішку. Вона не щира. Так він усміхається майже всім, коли не горить бажанням спілкуватися. І мені посміхався. Але ж не проганяє її. Значить,  бачить у ній ту, з ким можна провести час?

Ппфф. Так, вона красива. Але така сама, як Сібілла. Для чого вона йому? Він гідний кращого, ніж та, котра з ймовірністю в дев'яносто дев'ять відсотків посиділа тут на капотах практично у всіх хлопців.

Різко відвертаюсь і впиваюся очима в екран.

Це нормально. Скайлер цікавий хлопець. Було б дивно, якби він не користувався увагою.

Ось тільки дивне роздратування не дає спокою. Напевно, причина в тій, хто має на обличчі напис: «знижка 100%».

Боже, у мене ще ніколи не було стільки негарних думок на адресу когось лише за одну хвилину. Що це зі мною?