Читати книгу - "Кохай без правил, Ольга Манілова"

У мене просто згасає все всередині. Я не можу навіть на неї дивитися.

— Ідеш сюди, — я проходжуся долонями по її стегнах, — давай, до мене, будемо трахатися? Я ж не проти. Я тільки за. Добирати вислови? А вчинки добирати не треба?!

— У мене тільки одна умова, — надламується її голос, такий... такий... не хочу думати про це, не хочу розуміти, не хочу відчувати.

Я стягую з неї сукню, і Рита зовсім не чинить опору. Намагаюся долонями обхопити все, що оголюється. Ліфчик носом посуваю, і до себе притискаю гнучке бліде тіло.

Не одразу розумію, що вона намагається стягнути з мене сорочку, але тільки-но відчуваю руки на плечах — одразу все обриваю.

— Ні, оголена будеш тільки ти.

Стягую з неї труси, і вона теж не проявляє активності. Не можу зупинити власні жадібні долоні, тільки б в обличчя її не дивитися.

Тільки б не бачити її по суті, і не бачити очей.

Потім намацую губами родимку в неї на животі. І чую і відчуваю як Рита схвильовано дихає. І запаху занадто багато, і мені треба добряче стискати зуби.

Просто стискати зуби й все.

Тільки я все одно зриваюся: мну поцілунками м'якість її живота і боків, а потім дивлюся Риті в обличчя.

❤️❤️❤️

❤️❤️❤️

Увага, є ще один розділ