Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Практична педагогіка, Ксенія Демиденко 📚 - Українською

Читати книгу - "Практична педагогіка, Ксенія Демиденко"

271
0
09.12.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Практична педагогіка" автора Ксенія Демиденко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62 63 ... 182
Перейти на сторінку:

—    А-а-а. Ні, не ростуть. У мене тільки хвіст із рогами може вирости, – пожартував.

Чому не ростуть, я дізналася згодом. Коли на класній годині відкрила журнал 10-Б, щоб лаяти за прогули деяких учнів.

—    Ото по-людськи просила, захворіли, залишилися вдома, або несете довідку від лікаря, або записку від батьків. Щоб я знала, що у вас є поважна причина. Заєць Андрюша, тиждень де був?

—    На змаганнях. Тренер сказав, що оформить прохання на ім'я директора. Сьогодні потрушу Макарича, – обіцяв мій зірковий спортсмен.

—    Хоч результативно, змагання-то? – цікавлюся.

—    Ага, - тягнеться посмішка на весь рот. - Друге місце!

—    Вітаю! Отак  вчиш зірку, й не знаєш про це, - похвалила, дивлюся, сяє. Хай посяє, бо його завжди тільки  сварять.

—    Ромочка, а в тебе теж змагання були? – цікавлюся.

—    Ні, Бабки заробляв. Я потім з вами все перетру, - так багатозначно. Коли всі пішли, Рома залишився й розповів, що вони з Вовою дві ночі поспіль мили нелегально посуд у ресторані нічного клубу. Всередині у мене все похололо.

—    Як же так? Невже іншого заняття  не можна було  знайти? Тільки це? Посуд у ресторані борделю? – обурювалася я.

—    Чого це борделю? Там добре платили, – вбивчі аргументи.

—    А спати коли? І що це за злачне місце ви знайшли?

—    Відсипалися вдень. Тому й до школи не ходили. Маман записку не напише.

—    Добре. Я подумаю, що можна зробити. Але більше в те місце працювати не ходіть.

—    А куди? Ви думаєте багато є місць, де можна заробити школярам? - і що ти йому скажеш. Адже не крав, працював.

Коли заговорила з Вовою на цю тему, той огризнувся й обматюкав Рому за те, що той мені все розповів.

—    Тріпло. Не вміє язика за зубами тримати, - підсумував Вова.

Довелося виділити день, купити газету з оголошеннями та разом із хлопцями вивчити всі наявні пропозиції для неповнолітніх. Вова вже мав паспорт, тому йому шукали роботу для дорослих, але з урахуванням, що не дуже дорослих. Роздача листівок та ходіння вулицями міста з плакатами на спині була Вовою забракована відразу:

—    Зима, холодно, можна все відморозити, - швидко перекреслив він таку перспективу. Рома погодився:
—    Було діло, я потім місяць хворів після такого вихідного променаду. Сволочна роботка.
—    Вантажниками не надумайте, - попередила я, побачивши, як зацікавилися оголошенням «Потрібен вантажник. Оплата погодинна».
—    Оце ти дарма, мамо Соня. Там платять нехіло й не завжди важке. Колись книжечки вантажили, – поділився своїми трудовими подвигами Рома.
—    Це загрожує неприємностями, Ромо. Можна імпотенцію заробити, - знаючи, що чоловіки бояться цього найбільше, спеціально налякала. Дивлюся, Вовка почервонів, Рома округлив очі:
—    Та ну-у-у? – більше подиву, ніж віри в те, що сказане – правда.
—    Так, Ромо, так. Найдорожче обійдеться. Он краще кур'єром, - пропоную далі.
—    Вітьок  розповідав, дурять там. І місто треба знати добре. Це якби транспорт якийсь був, тоді прикольно. Серьога у юридичній фірмі влаштувався. Клас. Папірці возить. Але в нього мотик, – поділився Рома. - Сергій, ви його знаєте, в 11-Б, високий такий. Кучер прізвище.

—    Знаю, Ромо. Але на мотику по всьому місту. Ні! – при цьому я уважно глянула на Вову, натякаючи, що навіть коли у нього з'явиться мотик – все одно «ні».

—    Дивись, а навпроти твого будинку шикарна багатоповерхівка. Напевно, там живуть не бідні люди. І вони мають собак. А собак треба вигулювати, - вела я думку.

—    Ні, я з живістю не дружу. Ще не зійдемося з Тузіком характером, вкусить він мене, потім я його, скаженим стану, - рішуче відмовився  Вова.

Того дня зупинилися  на роздаванні оголошень на вихідні. Гроші не космічні, але було обіцяно, що робота при вході до  станції метро – все ж не на вулиці.

1 ... 61 62 63 ... 182
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Практична педагогіка, Ксенія Демиденко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Практична педагогіка, Ксенія Демиденко"