Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Сапфірова книга, Керстін Гір 📚 - Українською

Читати книгу - "Сапфірова книга, Керстін Гір"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сапфірова книга" автора Керстін Гір. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62 63 ... 78
Перейти на сторінку:
застереження.

— Атож, спокушає, — підтакнула леді Бромптон із сяючим обличчям. Трохи стишивши голос, вона докинула: — Ви щойно розгадали таємницю мого успіху як господині дому. Весь Лондон заздрить настрою на наших прийомах, усі прагнуть отримати запрошення. Але мені знадобилися роки, щоб удосконалити рецепт, і я збираюся розкрити його тільки на смертельній постелі.

— Шкода, — сказала я. — Але це правда: ваше суаре прекрасніше, ніж я собі уявляла! Мене запевняли, що йдеться про нудне, манірне…

— …Її гувернантка дещо консервативна, — мерщій урвав мене Ґідеон. — І можна сказати, що життя суспільства в Дербіширі трохи… відстало.

Леді Бромптон захихотіла.

— Атож, я впевнена! О, ось нарешті й лорд Аластер!

Вона дивилася на двері навпроти, де лорд Бромптон вітав нового гостя. Це був чоловік десь середнього віку (важко було точно сказати через перуку, яку він носив), в сурдуті, так рясно оздобленому блискучою вишивкою та камінням, що здавалося, він весь іскриться. Цей ефект посилював чоловік у чорному, що стояв поруч. Загорнений він був у чорну накидку, волосся було чорне, як у цигана, шкіра — оливкового кольору, і навіть здалеку було помітно, що його очі, як і очі Ракоці, скидалися на величезні чорні діри. У строкатому й багато прикрашеному товаристві він виглядав як стороннє тіло.

— Я вже думала, Аластер не зробить нам нині цю честь. Хоча це, на мій погляд, не було б трагедією. Його присутність не сприяє розкутості й веселощам. Я спробую змусити його випити келих пуншу, а потім відправити до картярських столів…

— А ми спробуємо піднести йому настрій співом, — вирішив містер Мерчант і сів до спінета. — Зробіть мені честь, леді Лавініє. Cosi fan tutte?[80]

Ґідеон поклав мою руку на свою і відвів мене на кілька кроків убік.

— І скільки ж ти, чорт забирай, випила?

— Парочку келишків, — зізналася я. — Напевно один із таємних інгредієнтів — це щось інше, а не алкоголь. Може, абсент? Як у тому сумному фільмі з Ніколь Кідман «Мулен Руж».

Я зітхнула.

— The greatest thing you’ll ever learn is just to love and be loved in return[81] .Можу закластися, ти й це можеш зіграти.

— Запам’ятай раз і назавжди: я ненавиджу мюзикли, — процідив Ґідеон. — Як гадаєш, ти протримаєшся ще кілька хвилин? Нарешті прибув лорд Аластер, і щойно ми його привітаємо, нам можна буде йти звідси.

— Уже? Шкода! — сказала я.

Ґідеон тільки похитав головою.

— Схоже, ти геть втратила відчуття часу. Якби я міг, я б застромив твою голову під холодну воду.

До нас підійшов граф Сен-Жермен.

— Це був… особливий виступ, — зауважив він і подивився на Ґідеона, задерши брову.

— Мені дуже шкода, — сказав Ґідеон, зітхнувши, і подивився туди, де стояли обидва новоприбульці. — Лорд Аластер зовні дещо товстіший, ніж зазвичай.

Граф засміявся.

— І не сподівайся. Мій ворог у чудовій формі. Ракоці бачив, як він сьогодні по обіді фехтував у Ґалліяно — жоден із дурних молодиків не мав і найменшого шансу проти нього. Ідіть за мною, мені аж кортить побачити його обличчя.

— Він сьогодні такий милий, — шепнула я Ґідеону, коли ми йшли за графом. — Знаєш, минулого разу він мене страшенно налякав, але сьогодні в мене таке відчуття, ніби він мій дідусь абощо. Він мені навіть подобається. І як чудово, що він подарував тобі Страдіварі. Це ж справжнє багатство, якщо продати її на «eBay». У-упс, підлога щось хитається.

Ґідеон обійняв мене за талію.

— Присягаюсь, я вб’ю тебе, щойно все це закінчиться, — пробурмотів він.

— Цікаво, я заїкаюсь?

— Ще ні, — сказав він. — Але я впевнений, що скоро будеш.

— Хіба я вам не сказав, що він ось-ось з’явиться? — Лорд Бромптон поклав одну руку на плече чоловіка в блискучому золоті, а другу — на плече графа. — Мені сказали, що ви вже знайомі. Лорде Аластер, ви ніколи жодним словом не обмовилися, що особисто знаєте знаменитого графа Сен-Жермена.

— Це не те, чим я зазвичай хвалюся, — гордовито прорік лорд Аластер, а чоловік у чорному з оливковою шкірою, що стояв трохи позаду нього, додав хрипким голосом: «Так воно і є».

Його пекучі очі буквально пропалювали діри в обличчі графа, тож не можна було сумніватися в тому, як сильно він ненавидить супротивника. На якусь частку секунди мені здалося, що в нього під накидкою є шпага, яку він зараз дістане. Я взагалі не могла зрозуміти, чому він прийшов у накидці. По-перше, було Дуже тепло, а по-друге, в такій урочистій обстановці вона сприймалася недоречно й дивно.

Лорд Бромптон увесь сяяв, ніби не помічаючи ворожої атмосфери.

Граф зробив крок уперед.

— Лорде Аластер, яка радість! Хоч ми й познайомилися багато років тому, проте я вас ніколи не забував, — сказав він.

Оскільки я стояла за графом, то не могла бачити виразу його обличчя, але з голосу мені здавалося, що він посміхався. Його голос лунав доброзичливо й весело.

— Я пам’ятаю наші бесіди про рабство й мораль і те, який я був здивований, побачивши, як вправно ви вмієте відокремлювати одне від іншого — достоту, як ваш батько.

— Граф ніколи нічого не забуває, — захопливо мовив лорд Бромптон. — У нього феноменальний мозок! За останні дні в його компанії я вивчив більше, ніж за все своє життя. Чи відомо вам, наприклад, що граф уміє виготовляти штучні самоцвіти?

— Так, мені це відомо. — Погляд лорда Аластера ще дужче збайдужів, якщо це взагалі було можливо, а його супутник важко дихав, наче готовий ось-ось сказитися.

Я зачаровано дивилася на його накидку.

— Наука не належить до улюблених занять лорда Аластера, наскільки я пам’ятаю, — зауважив граф. — О, як нечемно з мого боку. — Він ступив крок убік, відкриваючи погляду лорда Ґідеона й мене. — Я хотів вам рекомендувати цих двох чарівних молодих людей. Чесно кажучи, це було єдиною причиною мого сьогоднішнього перебування тут. У моєму віці уникають товариства і рано лягають спати.

Лорд глянув на Ґідеона, і його очі розширилися.

Лорд Бромптон зайняв простір між Ґідеоном і мною своїм

1 ... 61 62 63 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сапфірова книга, Керстін Гір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сапфірова книга, Керстін Гір"