Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

          Насолоджуючись трохи блакитним кафом, я чекав, поки мені приготують їжу. Паралельно через дроїдів контролював завантаження десяти контейнерів з натуральним замороженим м'ясом чистокровного харша.

          Чистокровний харш взагалі рідкістю став у Співдружності, майже скрізь використовували генетично змінених тварин для кращої м'ясистості чи кращого надою молока, через що чистокровні стали певною мірою делікатесом. Зараз я купив близько двохсот тонн м'яса чистокровного харшу всього за два мільйони кредитів, теоретично я зможу на Родреноні отримати за нього близько шести.

         Раптом я відчув небезпеку, а далі тіло стало діяти автоматично, через мить я був уже на ногах і прийняв на щит скафандра снаряд зі штурмової гвинтівки.

          У цей момент дівчинка вийшла з кухні, несучи для мене моє замовлення, і відчув, що, якщо нічого не зроблю, вона загине. Ривком висмикнув дівчинку з-під пострілу за допомогою телекінезу.

          А далі з'явилися й стрілки, якихось три утирки у скафах четвертого покоління. Відправивши дівчинку під барну стійку, я вирішив дізнатися про те, хто це такі і якого хрону вони напали на нас.

          Трохи підігравши, я підібрався до них ближче, після чого знерухомив і приступив до допиту. Виявилося, що діють виродки з наведення одного з помічників капітана на круїзному лайнері.

         Цей рейс відрізнявся тим, що на борту були діти дуже багатих батьків. Вони вирушили разом для встановлення контактів між собою, поки були дітьми.

         Пірати, маючи зв'язки на станції, змогли ще за тиждень до прибуття лайнера пронести все на станцію та залишитися чекати на прибуття. Щойно діти опинилися на борту станції, як їх захопили, а решту піратів відправили для наведення шуму.

         —  Ох, не люблю я, коли дітей використовують в іграх дорослих, - сказав я, обдумуючи ситуацію в голос. Перш ніж діяти, я спробував зв'язатися зі службою безпеки станції, але всі канали зв'язку були перекриті й можливий лише зв'язок у межах видимості. - Подивимося, як пробратися до вашого головного.

           До закінчення допиту всі три пірати перетворилися на овочі. Теоретично їх свідомість ще можна відновити, але це лише теорії. Насправді це майже неможливо, але я їх не шкодував.

          Поки вони дісталися нас, на їхньому шляху трапилося кілька десятків туристів з лайнера, які втратили не лише гроші з рахунку, а й своє життя. І їм не казали всіх вбивати, це вони вже самі вирішили робити.

          Крім туристів, постраждав десяток місцевих, які не встигли втекти на їхньому шляху. Тож позбавлення розуму було цілком заслуженим для них. Я ж отримав інформацію про найближчу точку збору через п'ятнадцять хвилин і взагалі про центр операції, де і має бути лідер цих піратів.

          Найцікавіше, що за межами станції зараз ніхто не знає про те, що відбувається тут. Зв'язок спеціально заглушили та випромінюють лише сигнал про аварію у пункті зв'язку.

         Ремонтні служби мають сюди потрапити лише години через півтори, а до цього часу пірати вже збиралися з дітлахами покинути станцію, заодно пограбувавши на пару десятків мільйонів усіх зустрічних людей.

          По суті, я міг не втручатися у все це, але діти. Як завжди, є щось, що змушує мене втрутитися. Я не можу дозволити їм нічого зробити з дітьми, а тому доведеться мені вирушити для їхнього порятунку.

        За допомогою ручного штуіна і кодів доступу з пам'яті піратів, що перетворилися на овочі, я отримав доступ до їх скафандрів, після чого викинув тіла з них. На мій подив, майже відразу з закладу навпроти вискочив чоловік у формі кухаря і, підскочивши до них, перерізав їм горло лазерним ножем.

         Я з подивом дивився на нього, але він нічого пояснювати не став і натомість підбіг до Лізи, я вже підготувався зупинити його, але він не збирався їй шкодити, він натомість, навпаки, підняв її з підлоги і почав перевіряти стан.

        — З нею все буде гаразд, я її просто приспав, щоб вона нічого цього не бачила, — сказав я.

        — Дякую, я про неї подбаю, — торкнувшись його думок, я зрозумів, що за його словами нічого поганого нема. Виявляється, власники закладів довкола намагалися допомагати дівчинці чим зможуть, заодно й доглядали, щоби ніхто не нашкодив їй. Навіть своїх родичів посилали як клієнтів, оскільки гроші брати з їхніх рук дівчинка відмовлялася.

          — Придивись і за її братами, і сестрою, — попросив я мужика, на що він згідно кивнув і потяг дівчинку до свого закладу, після чого повернувся вже з хлопцем років п'ятнадцяти і вдвох швидко закрили заклад дівчинки, залишивши прибиратися дроїдів.

          Решта закладів до цього моменту вже була закрита і виднілися лише незадоволені пасажири, до яких ще не дійшла серйозність ситуації. Пощастило, що на цій палубі було всього троє цих недолюдків, і то вони були, м'яко кажучи, були не розумнішими за підлогу під нашими ногами.

          Вони вирішили просто пограбувати всіх довкола. Думаю, навіть без мене не прожити їм було до кінця цього дня. З думок чоловіка, який прийшов за дівчинкою, я знав, що вони вже відправили підлітків по зброю, щоб ті притягли їх для захисту.

           Ліфти до цього моменту вже не працювали, а тому мені довелося вирушити до евакуаційних сходів між палубами, благо вони зроблені спеціально таким чином, що їх неможливо заблокувати.

          Мені потрібно було потрапити спочатку на сьому ресторанну палубу, саме там була точка збору піратів з сьомою  по п'ятнадцяту палубу, а вже після того, як розберуся там, вирушити на першу, саме там має пройти евакуація на транспорт піратів.

           Я і троє скафандрів попереду мене вже за дві хвилини підіймалися сходами. Біля переходу на сьому палубу було кілька дроїдів-трійок, яких я знищив навіть не напружуючись, просто випарував обчислювальні блоки, а ті перетворилися на мертві шматки заліза.