Читати книгу - "Мелодія кави в тональності сподівання"

так детально все розповіла. Я розумію, що ти вдячна йому за допомогу того дня, як у твоїй кареті зламалася вісь і ти з дітьми залишилася посеред дороги сама. Це зрозуміло, але мені геть не зрозуміло все те, що відбулося з тобою потім. Без сумніву, добре, що ти мені дуже детально описала, як пан Тадеуш виглядає зовні, але могла того не робити. Я добре знаю його самого та його родину. У них маєток поряд із нашим, а ще він з дружиною мешкає якраз навпроти будинку, у якому мешкає мама мого Стефана. Але що я тобі пояснюю, ти там і сама бувала добрих два десятки разів ще тоді, як ми зі Стефаном мешкали в моєї свекрухи. Та й потім тиходила зі мною до неї в гості не раз і не двічі. Дивно лише, що ти жодного разу не побачила її сусідів. Але менше з тим. Я ще можу припустити, що ти вмудрилася не побачити ся з паном Тадеушем тоді. Мене дивує інше. Як тебе згараздило взагалі нічого не знати про його життя? Те, що він одружений, я думаю, ти вже зрозуміла. До речі, дружина його називається так само, як і ти. Що доволі кумедно, як на мене. У них двоє дітей і взагалі все їхнє життя у мене перед очима, як на долоні. Приїду і все тобі докладно розповім.

Думаю, що тобі буде цікаво. Хоча, якщо чесно, цікавого чи особливого там мало. Ну, але це при зустрічі.

Мене зараз хвилює інше. Відчуваю, що тобі трохи перемакітрилося в голові з тим паном Тадеушем. Що це у вас за переписка і флірт? Прочитавши те, як ти все це описуєш, маю підозру, що ти не цілком ясно розумієш, що з тобою діється. Те, що він має дружину, – це, звичайно, геть погано для тебе. Але з тим простіше. Тепер ти це знаєш, і не мені тобі пояснювати, які люди жорстокі в своїх судженнях про адюльтер. А ти ще й вдова. Ніхто не співчуватиме жінці, яка опустилася так низько. Та й на ноги тобі ніхто не допомагатиме піднятися. Сама розумієш, що я від тебе не відмовлюся, але реально допомогти навряд чи зможу. Ми з тобою маємо ворогів та заздрісників більше, аніж достатньо, бо якщо жінка гарна, то їй не лише заздрять, але й намагаються її очорнити. Приписують таке, чого з нею ніколи не було, і таке, чого вона ніколи не робила і навіть не збиралася робити. Тим паче, що чоловіків, охочих до того, щоб їх вважали коханцями гарної жінки, теж ніколи не бракує, бо це підносить їх в очах інших чоловіків. І, хоч як це сумно, таких чоловіків репутація жінки найменше цікавить. Це пристрасть і бажання тіла, а не любов.

Я трохи знаю отого пана Тадеуша. От подивилася б ти на його дружину і багато б що про нього зрозуміла. Його тягне і до гарних жінок, і до пригод. Але це не любов. Щонайбільше – це пристрасть. Але, Анно, не мені тобі пояснювати, що таке любов, а що пристрасть. З Адамом у тебе була любов. Він і піклувався про тебе, і допомагав, і шкодував тебе, і намагався захистити. А коли пристрасть у мужчини, то це хіба задоволення для його пихи чи тіла, якщо він, звичайно, щось ще може. Бо іноді й не може, а лише хоче, щоб так подумали інші. Якщо ж мужчині не вдається досягти бажаного або жінка здогадується про його чоловічу слабкість, то на жінку тоді чекає хіба агресія, злість і роздратування. Це в найкращому випадку.

Деякі йдуть далі: пускають поголос, що були з нею. Не скажу, що всі однакові. Є й нормальні, проте де гарантія, що отой пан Тадеуш саме такий? Звідки ти знаєш, що йому насправді в голові? От підуть плітки про тебе і про нього. Що тоді? Як ти виправдовуватимешся і кого там цікавить, правда це, чи ні? Обмовлена жінка мусить виправдовуватися, а якщо людина виправдовується, то на ній тінь підозри. А де тінь підозри, там і натяк на реальність провини. А де натяк на реальність провини, там і цілком переконливі плітки і зловтішання заздрісників.

Хіба ти, Анно, не помічала, з якою радістю підхоплюють такі пересуди тоді, як жінка гарна? Думаю, що помічала. Негарні жінки іноді цілком спокійно грішать, а нікому й на думку не спаде їх звинувачувати в такому чи приписувати собі перемогу над ними. Навіть тоді, коли насправді саме так і є. Якщо ж жінка гарна, то навіть якщо вона не згрішила насправді, всі охоче вірять, що вона має коханця чи грішить. Бо кому цікаво злословити про жінку, яка нецікава та негарна? Навіть чоловіки іноді радо долучаються до таких пліток, бо якщо не вдається мати таку жінку для себе, то чого б не пофантазувати, як вона безсоромно могла віддаватися іншим. При гарній фантазії навіть можна повірити у власні вигадки. Це ніби та сама сукня на різних жінках. На звабливій навіть доволі скромна виглядає суцільною спокусою та провокацією, а вдягне таку ж не надто приваблива – і нікому й на думку спаде звинувачувати її в непристойності такої сукні.

Але менше з тим. Все це ти й без мене добре розумієш. Тут розходиться в іншому. Ти в листі захоплено розповідаєш про те, який пан Тадеуш подібний до твого Адама. Але я його трохи ліпше знаю і не поділяю твого захвату. Легенька зовнішня схожість – це ще не подібність до Адама. Ілюзія та картинка, яку чоловіки створюють дуже досконало і правдоподібно, – це ще не вони самі. А тут ти й сама собі створила в думках мужчину, якого хочеш зустріти. От і бачиш його там, де й натяку нема.

І ще… Мабуть, ти й сама помічала, як багато жінок починають чудити, коли в них не все гаразд у житті. Нема кохання, жінка вдова, власний чоловік не любить, не поважає чи має іншу… Ну, або ж ще якісь неприємності в житті. А тут раптом саме тієї миті чоловіча увага. Декілька гарних слів, банальних компліментів, ілюзія того, що ти особлива – і все, жінка пропала. Досконала гра на потребі жінки бути коханою, на бажанні мати романтичні почуття, на прагненні любити, отримувати ніжність, увагу, турботу. Але що я говорю? Анно, ти ж сама жінка, і розумієш, як іноді нам мало