Читати книгу - "Мелодія кави в тональності сподівання"

У душі кожна жінка вірить, що саме в неї інша ситуація і що вона зустріла справжні почуття та шляхетного чоловіка. Шкода, що зараз я не біля тебе, і тому не можу дещо тобі розповісти, проте застерегти тебе від помилки я таки можу. Ти, Анно, своє бажання любити і бути щасливою переносиш на людину, яка опинилася в тебе під рукою. Так збіглося, що пан Тадеуш видався тобі схожим на Адама, якого ти дуже сильно любила. От ти і переносиш своє кохання на нього. А Тадеуш насправді таким не є.

Ні, він не є особливо поганим. Він такий звичайний, що й заморочуватися не варто з ним. Таких маєш у своєму оточенніз сотню. До того ж неодружених і молодших за нього. Хочеш пораду від мене особисто? Розберися насамперед у собі. Пан Тадеуш далеко не Адам. А шрам на підборідді й таке ж волосся чи манери – це ще не та сама людина. Для нього ти ніколи не була б такою важливою і близькою, як для Адама. Скажи, тобі дійсно хочеться бути забавкою в руках мужчини, який ніколи тебе й не оцінить, бо найдужче любить хіба себе? Думаю, що в тебе туга за Адамом, а не симпатія до Тадеуша.

Я знаю дещо про нього. З ним матимеш лише розчарування. Він не твій мужчина і взагалі не мрія для жодної іншої жінки… Вже мовчу про те, що він не вільний, а отже, ти матимеш лише проблеми. Я дуже багато тобі тут написала і щось мені підказує, що ти й сама це зрозуміла, але з власного досвіду знаю, як важливо, щоб хтось підтвердив усе те, про що ти подумала й сама. А тому, Анно, думай… Думай головою!

Ще одна тобі порада від мене особисто: колись подивися на жінку, з якою одружений пан Тадеуш. Дуже часто, щоб зрозуміти, яким насправді є мужчина, треба просто подивитися на жінку, яка поряд з ним багато років. З досвіду знаю, що найяскравіше мужчину характеризує зовсім не його власна зовнішність, розум, поведінка чи всі прикмети багатства та успіху. Його суть дуже чітко показує те, з якою жінкою він живе поряд. Приховати чи зіграти можна що завгодно, але жінка так виразнохарактеризуєжиттямужчинитайогосамого, щонавіть не треба вишукувати ще чогось. Принаймні саме так є тоді, коли чоловік та дружина разом добровільно, а не з примусу. Зрештою, я незабаром приїду, і ми все це обговоримо детальніше. Наразі ж, мила колежанко, просто не нароби дурниць. Є помилки, які виправляти дуже важко, а іноді й взагалі неможливо.

З любов’ю, твоя Гелена.

Якийсь час Анна сиділа в задумі. Усі думки Гелі настільки були співзвучні її власним, що вона зараз найвиразніше почувала хіба вдячність до колежанки. Та так чітко розклала все по поличках, аж на душі стало спокійніше.

Навіть розповідь Гелі про те, що Тадеуш одружений, не стала для неї великою неприємністю. У душі завжди це підозрювала. Це лише додатковий аргумент проти нього, і Геля таки має рацію: Тадеуш – це далеко не Адам, і вона намарно так багато уваги та часу приділила цьому чоловікові. Напевно, варто скористатися порадою Гелі й поїхати та подивитися на дружину Тадеуша. Навіщо їй це – сама наразі не знала.

Тадеуш виглядав честолюбним, впевненим у собі і з претензіями на винятковість чоловіком. Його дружина мала би бути не лише красуня, але й вишукана та елегантна жінка. Якась така, як колись була Анеля в Адама. Жінка шляхетна, витончена й особлива. Саме тому Геля й натякає, що Тадеуша тягне до гарних жінок та до пригод.

А ще, певно, до різноманітності. Хоча саме цього вона якраз і не розуміла. Якщо дружина у нього гарна, то біля такої жінки пригод ніколи не бракує. Скільки вміння, зусиль та фантазії треба лише на те, щоб бути найкращим мужчиною в її очах. Охочих перехопити увагу такої жінки завжди вистачає. Де в нього залишаються ще сили на інших? Хоча… В Адама ж залишалися сили.

Вона мимоволі замислилася. Ні, тут інше. Адам таки не любив свою дружину, і йому не залежало на її увазі та прихильності. Невже й Тадеуш теж не любить свою?

Анна повільно склала лист Гелі й заховала в рукав сукні. Відчувала, що сьогодні матиме потребу перечитати цей лист ще не раз і не двічі. Розумна таки жінка її колежанка.

Анна оперлася рукою на стільницю, щоб підвестися, і неуважно ковзнула поглядом по столу. Поряд з кавником лежав ще один лист. Що це таке?

Вона механічно потягнулася за листом. Глянула на нього і зрозуміла, що вчора забула прочитати лист від пана Северина.

Покрутивши лист у руках, Анна так само машинально розгорнула його. Лист від сусіда був несподівано коротким, і виглядало на те, що був лише даниною ввічливості.

Анна байдуже кинула погляд на підпис і раптом відчула, як їй шугонула в голову кров. Чогось такого вона аж ніяк не сподівалася побачити. Оце так! Ще цього їй сьогодні бракувало. Вона здивовано пробіглася поглядом по рядочках, тоді ще раз і опустила руку з листом. Ні. Це просто нереально. Чогось такого вона аж ніяк не очікувала. Якщо це не помилка, то у них усіх передбачаються серйозні проблеми. Сусід таки не заспокоїться, доки цілком їх не розорить. Напевно, він ненавидів ще Адама, а тепер мститиме їй.

Анна знову підняла руку і пожадливо ввібрала поглядом кожну буквочку листа. Ні, неможливо! Хоча… Не була певна, проте ймовірність правдивості її підозри була надто велика. Якщо так, то…

Вона кинула лист на стіл, підвелася і заходила по кімнаті. Такий розвиток подій аж ніяк не входив у її плани. Якщо це правда, то їй доведеться серйозно обміркувати проблему й ухвалити таке рішення, яке б влаштувало їх усіх. Хоча… Можливо, вона таки помиляється і зарано панікує. Треба негайно все це перевірити, бо ризики надто великі. Зрештою, все одно треба їхати до Львова та забирати до маєтку Войцеха.

Анна стрімким кроком вийшла з кімнати, перейшла в інше крило будинку, завернула в коридор, де розташовувалися покої прислуги, і рішуче штовхнула двері до кімнати покоївки.

– Касю, негайно починай збирати свої та мої речі. Сьогодні ми їдемо до Львова. Маю термінову справу. Багато речей не пакуй. Я Адася з собою не беру, а ми з тобою повернемося завтра ввечері.