Читати книгу - "По сусідству з дияволом, Наталія Савінова (SiN eVa)"

Розділ тридцять пятий. Повернення Диявола.

Він цілував її до запаморочення, до критичного моменту нестачі повітря. Елліас не хотів більше відпускати її, але й не збирався форсувати розвиток їхніх стосунків. Він відчував як дрібне тремтіння пробирає її тіло і готовий був зірватися, але не міг допустити власного провалу в очах коханої. Адже зараз він був упевнений у собі і тих почуттях, що викликала в ньому Тесс.
Це було кохання.
Тесс віддавалася йому, намагаючись забути ті довгі кілька років без нього. Вона вже майже нічого не пам'ятала і розчинялася в ньому як цукор у кухлі гарячого чаю. І тоді, коли випала така нагода, вона потяглася руками до пояса на його штанях. Вона хотіла випробувати все різнобарв'я того невимовного блаженства, в якому їй пощастило бути з Елліасом.
Пристрасть розпирала обох, тіла обпалювали своєю напругою та могли розплавити метал. В даний момент, в цю хвилину забуття вони не думали ні про що, окрім всепоглинаючої любові і неприборканого бажання бути разом і розчинятися один в одному. І поки Тесс насолоджувалась возєднанням з чоловіком, котрий став її першим і залишився єдиним, її телефон розривався від вхідних повідомлень та настирливих дзвінків.  
Елліас ще кілька хвилин притискав її до себе так сильно, ніби боявся відпустити. А вона не була проти, адже хотіла цього всім серцем. Як би не намагалася, Тесс не змогла приховати свого збентеження і відвела погляд убік, боячись зустрітися з нерозумінням чи осудженням. Але Елліас був готовий до цього. Він звільнив її від власних кайданів, обхопив її обличчя долонями, змусивши подивитися на нього і посміхнувся:
– Ти найпрекрасніше, що могло статися зі мною. – покриваючи її обличчя короткими поцілунками, він відчував як продовжує палати її тіло. – але я не хочу квапити події. Я дам тобі час подумати.
– Подумати про що? – зрадницьке тремтіння в голосі видавало її страх.
– Я не збираюся зникати. – Запевняв Елліас, – я все ще твій сусід, ти знаєш де мене знайти. І мій номер телефону не змінився. І завтра ми разом поснідаємо та вирішимо як провести день. А поки що, – він кивнув у бік ліжка, на тумбі біля якого продовжував розриватись мобільний Тесс. – Відповідай тому, хто так рішуче просить твоєї уваги.
– Це, – Тесс злізла зі стільниці і манірно посміхнулася. – Це не зовсім те про що ти міг подумати.
– Тому я даю тобі час для роздумів. – Елліас відійшов від неї на крок. – Подумай чи варто воно того, Тесс!
– А про що тут думати? – нервово відказала вона, та Елліас вже зачинив за собою двері.
Варто було йому залишити номер Тесс, як вона заплакала. Тесс була рада тому, що Елліас повернувся у її життя. Вона готова була вже зараз дати свою відповідь на будь-яке запитання, погодитись на будь-що, аби Елліас більше ніколи не відпускав її руки. Зараз її серце билося з новою силою і буквально палахкотіло від жару. Вся цинічність, вироблена за роки самотності та плекана образою, зникла, немов хтось розчарував її, повертаючи до життя.
Тесс прочитала повідомлення від Раяна, що так чи інакше ставили те саме питання: «Давай поговоримо?», але вже не була впевнена, що зможе вести розмову. Тому вона відключила телефон і пішла в душ. Вона мріяла наяву і боялася злякати цю завісу щастя, яке увірвалося в її самотність і дозволило їй повернути віру в те, що навіть у непроглядній темряві є зародком світла.
Амалія повернулася в номер, коли Тесс вже сиділа на своєму ліжку, обіймаючи подушку. Дівчина була трохи напідпитку і підступно посміхаючись, привітала подругу з поверненням у реальність:
– Нарешті я можу розслабитися! Набридло бачити твою то кислу, то цинічну мордаху! – Амалія підійшла до ліжка і завалилась на нього одним різким випадом. – Я б не пережила якби ти вибрала того психа.
– Ти все знала? – Тихо запитала Тесс. — Ти знала, що Елліас вирішив повернутись і оселився в сусідньому номері?
– Ти думала, що ця поїздка на цей курорт для нашого спільного відпочинку? – хмикнула Амалія і засміялася. – Я казала, що збираюсь вийти заміж? Говорила! –Дівчина підвелася на одному лікті і простягла Тесс свою руку, показуючи каблучку з рубіном на пальці. – Завтра прилітає мій наречений, із яким я збираюся провести незабутній відпочинок!
– Вітаю, Амалія! – щиро радіючи за подругу, Тесс навіть не змогла позлитися на неї або образиться за таку підставу. – І ти навіть не познайомила мене зі своїм нареченим і приховувала все від мене увесь час?
– Хто б казав! – Простогнала Амалія. – Я планувала привезти тебе на курорт і залишити на поруки Елліаса, але ти притягла сюди цього психа і майже зруйнувала не лише твоє щастя, а ще й моє! – при спогаді про Раяна, дівчина скривила губи, показуючи свою огиду до його персони. – Але ж тепер це не мої проблеми! Нехай Елліас розбирається з ним. Вмиваю руки!
– Дякую, Амалія! – все що змогла сказати Тесс.

Цієї ночі ні Тесс, ні Елліас не змогли заснути. Вони думали один про одного, згадували їхню першу зустріч, і кожну наступну. Згадували все, що пов'язувало їх разом, на що кожен із них пішов і ладен був піти. І лише під ранок їм вдалось вимкнути мозок і віддатися виру сноведінь, коли вже не було сил думати, коли пам'ять перебрала всі можливі уламки спогадів і склала всі частини пазла в картину.
Тесс розплющила очі, коли відчула аромат свіжоприготовленої кави. Вона кілька хвилин не могла прокинутися, але аромат не відпускав, змушуючи пересилити себе. Почухавши голову і роблячи зусилля, Тесс повільно прийняла сидяче положення тіла. Повернувши голову в бік пахощів, вона помітила записку, яка стояла поряд з кухлем.
Прочитавши прощальний лист від Амалії, Тесс усміхнулася. Її подруга переїхала в номер до свого нареченого та обіцяла приєднатися до спільної вечері сьогодні ввечері, щоб познайомити Тесс з чоловіком, з яким вона зв'яже своє життя. Так само вона побажала Тесс рішучості та розсудливості у виборі і віддала свій голос на користь Елліаса. Але все ж таки рішення залишається за Тесс.
Випивши каву, Тесс змусила себе встати з ліжка і побігла чепуритися, адже вона мала встигнути на сніданок. Вона зібрала волосся в легку майже недбалу зачіску, заколовши пасма кількома шпильками на потилиці. Вибрала легкий сарафан ніжно-блакитного кольору з високою талією, що була розділена широкою стрічкою від ліфа.
Натягнувши босоніжки, Тесс буквально вибігла з номера і здригнулася, коли почула чоловічий голос, що змусив її розвернутись до нього обличчям. Вона була здивована таким приємним ранковим сюрпризом і не приховувала своєї захопленості. Її губи розпливалися в посмішці, і вона навіть не намагалася стримуватись.
– Доброго ранку, сусідко! – Елліас стояв біля стіни, притискаючись до неї плечем і так само як і Тесс, посміхався.
– Раночку! – зітхнула вона і її щоки загорілися рум'янцем. Тесс не знала як поводитися після вчорашньої зустрічі, і як вкопана стояла на місці.
Але якщо Тесс не знала норм поведінки, то Елліас збирався навчити її всьому. Він повільно відірвався від стіни і за два кроки підійшов до неї. Оглянув її обличчя, торкнувся тильною стороною долоні щоки, викликаючи непідробний інтерес у очах дівчини, що заворожено вдивлялася в його очі. Пальцями захопив її підборіддя і накрив губи владним поцілунком.
– Краще нам поснідати, перш ніж я з'їм тебе. – Прошепотів Елліас в її губи і показав рукою у бік ліфта.
Тесс нічого не відповіла, адже була все ще шокована власними відчуттями. Вона йшла за Елліасом і даремно намагалася перестати посміхатися. Відчуваючи свою слабкість, дівчина прикрила рота долонькою і відвернулася від чоловіка, що зводив її з розуму. Тільки вона не підозрювала, що пошкодує про це.
Двері ліфта зачинилися і Елліас обійняв її. Він притулився до її спини своїми грудьми, обіймаючи своїми сильними руками. Вдихнув запах її волосся, переконуючись, що нічого не змінилось в її звичках і його вподобаннях.
– Я повернувся, Тесс! І вже не зможу ні піти, ні відпустити тебе. – обіцяв його тихий голос.