Читати книгу - "Пора серця. Листування"

Ти достатній їй у своїй біді, проте вона Тобі ніколи не буде достатньою у біді. Я жадаю, щоб чоловікові годі було утверджуватися через мене, проте їй Ти цього не дозволиш, яка це несправедливість.

192 {850} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Базель, 24.10.1961

24 — 10 — 61

Мій любий Паулю,

кожного, майже кожного вечора я намагалася далі писати листа, який ставав щораз довшим. Тепер я не можу його відіслати, бо він очікує надто багато. Краще я привезу його до Парижа{851} й доповню в розмові, і Ти його доповниш в розмові. Щоб роз’яснити те, що стосується тільки Тебе й мене. Я не бачу непорозумінь, які Ти припускаєш; я тільки подумала, коли від Тебе не було жодних вістей, що книжки мої{852} Тобі не сподобались. —

Цієї хвилі я ще не можу назвати Тобі точної дати. До 5-го або 7-го листопада — коли закінчиться Максова робота в театрі{853} — про приїзд не може бути жодної мови. І до Парижа я можу поїхати тільки сама, бо Макс дуже виснажений, а потім буде ще виснаженішим, і в будь-якому разі йому треба буде відразу повернутись до Риму.

Я дуже надіюся, що Тобі тепер краще, я від серця Тобі бажаю цього й напишу наступного тижня, коли зможу приїхати!

Велике вітання Жизель.

Інґеборґ

193 {854} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Рим, 5.12.1961

5 — 12 — 61

Віа де Нотаріс 1 Ф

Рим

Любий, любий Паулю,

чи не щодня я хотіла написати Тобі, однак наше повернення, та для мене ще одна подорож{855} поміж тим, не дали мені ні до чого дійти; якби ж то я ще могла, як це можуть інші, написати листа за годину або впродовж вечора — але вже віддавна це стало мовби хворобою, я не можу писати, я вже ушкоджена, вже тоді, коли ставлю дату або закладаю аркуш у друкарську машинку.

Я хочу, я бажаю Тобі, щоб Тобі врешті-решт стало краще, щоб Ти більше беріг здоров’я{856}, або, ще більше, щоб самовладання і новий спокій цілковито повернули Тобі здоров’я.

Часто мені видається, що Ти вже знаєш, скільки від Тебе залежить, і що Ти зможеш опанувати себе саме звідти, де Ти себе зрозумієш.

Наші уроки стають дедалі складнішими. Дозволь їм навчити нас.{857}

Вітай Жизель, і приїдьте, або приїдь, коли це буде можливо!

Усього любого, усього найкращого.

Твоя

Інґеборґ

194 {858} Інґеборґ Бахман і Макс Фріш до Жизель Целан-Лестранж і Пауля Целана, Рим, грудень 1961

Грудень 1961 р.

Дорога Жизель, дорогий Паулю,

Бажаємо вам гарних Різдвяних свят, доброго, кращого часу!

Інґеборґ                Макс Фріш

195 {859} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 21.9.1963

78, Рю де Лоншан        Париж, 21-го вересня 1963 р.

Люба Інґеборґ,

коли я прочитав у газеті, що Ти була в Росії, я страшенно позаздрив Твоїй мандрівці, надто перебуванню у Петербурзі{860}. Але невдовзі після цього, наприкінці серпня, я довідався у Франкфурті від Клауса Ваґенбаха{861}, що все це не відповідає дійсності, що Тобі натомість було дуже недобре і що Ти недавно лише вийшла з лікарні{862}. — Я хотів після цього зателефонувати Тобі, одначе Ти ще не мала телефону{863}.

Тепер я пишу Тобі, лише кілька рядків, щоб так само попросити Тебе написати мені кілька рядків. Дай мені, будь ласка, знати, як Тобі живеться.

У мене за плечима низка не надто втішних років{864} — «за плечима», як прийнято казати.

У найближчі тижні повинна