Читати книгу - "Пора серця. Листування"

Отож напиши мені, будь ласка, кілька рядків.

Я бажаю Тобі всього доброго, Інґеборґ

Сердечно

Пауль

196 {867} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Франкфурт-на-Майні, 30.7.1967

Люба Інґеборґ,

через доктора Унзельда{868} я довідався, повернувшись три дні тому із Фрайбурґа{869}, про аферу стосовно Ахматової; відтак я купив собі «Шпіґель»{870}.

Дозволь мені сердечно подякувати Тобі за те, що Ти відрекомендувала мене Піперові як перекладача російської поетеси — її вірші я знаю віддавна. Мандельштам був одним з її найвірніших шанувальників.

Може, Ти напишеш мені як-небудь кілька рядків. Якщо зважишся, то прошу писати на адресу{871}: П.Ц. Еколь Нормаль Сюпер’єр, 45, Рю д’Ульм, Париж 5е.

Всього доброго!

Сердечно

Пауль

Франкфурт, 30-го липня 67

Листування

Пауль Целан — Макс Фріш

197 {872} Пауль Целан до Макса Фріша, Париж, 14.4.1959

78, Рю де Лоншан

Париж, 14-го квітня 1959 р.{873}

Дорогий Максе Фріш,

я телефонував Вам учора, несподівано, в надії, що Ви, як це вже трапилось одного разу{874} — але тоді я не знав цього — , будете біля телефону: я хотів попросити у Вас поради, напроситися на розмову, в Цюриху, в Базелі, хотів спитати Вас, що можна було б зробити — адже щось потрібно робити! — перед лицем усієї цієї брехні, підлоти й гітлерівщини, що розповзається дедалі ширше й ширше: кілька годин тому я саме отримав одного листа, від Генріха Белля, листа, який довів мені ще раз, скільки ницості гніздиться в душах, які, доволі легковірно, — але хто, якщо він прагне зберегти віру в людей, хотів би відмовитися від своєї «легковірності»? — , зараховувалися до тих, на яких «залежить».

Але, о лихо, щойно відкриєш їм очі на те, що вони насправді чинять і чим вони є, — як вони миттєво знову перетворюються на самих себе. Цей (аж ніяк не новий) досвід я здобув тепер від спілкування з Беллем. Ідеться не про те, що я був до цього не підготовлений; хоча, Бог свідок, я не чекав того, що все це станеться саме так, так однозначно у своїй ницості.

Отож я зателефонував Вам, щоб запитати Вас та Інґеборґ, чи можу я приїхати з усіма цими запитаннями й безпорадністю — які Вам знайомі, віддавна, у всякій подобі! — до Цюриха, скажімо, за тиждень. Будь ласка, скажіть мені, чи підходить Вам цей термін, я ж бо можу — насправді — приїхати також пізніше (а до того, й навіть поза тим, і далі жити зі своїми запитаннями), можливо, у травні, дорогою до Австрії{875} (де ми хочемо провести літо), або в червні.

Пробачте мені, будь ласка, квапливість та уривчастість цих рядків і дозвольте привітати Вас якнайсердечніше

Ваш Пауль Целан

198 {876} Макс Фріш — Паулю Целану, Уетікон ам Зее, 16.4.1959

Уетікон, 16.4.59

Шановний і дорогий Паулю Целане,

щойно надійшов Ваш лист. Перед цим я відніс на пошту листа Інґе{877}. Приїжджайте якомога швидше! Я прошу Вашої поблажливості, якщо цей лист виявиться не надто спонтанним, учора я написав Вам спонтанного{878}, проте пані володарка знайшла там неприйнятним якесь підрядне речення, якесь дріб’язкове речення, просторічне речення, що стосувалося фольксваґена, який мав забрати й доставити Вас сюди, а я не люблю дезинфікувати такі листи. Отож ми посварилися! — між іншим, той лист, який я зім’яв, намагався сказати Вам, що я щиро радію зустрічі з Вами, що я вже тривалий час бажаю її, що я трохи лякаюся її, тому що багато знаю про Вас, від Інґе, лякаюся не через Інґе, а через Вашу творчість, якою захоплююся, наскільки це доступно мені, лякаюся, позаяк вона й донині не цілком доступна мені. Я гадаю, що Уетікон краще за Базель, де зустрічаються лише в ресторанах; тут поблизу, за двісті кроків від цього помешкання, є милий готель, де Ви могли би переночувати, і тут нам буде спокійно, ми зможемо також виїхати в ту, а чи ту місцину. Однак не поспішайте від’їжджати! Треба забезпечити собі шанс кращого порозуміння при повторній розмові, після того, як виспишся. Чи зможете Ви залишитися на кілька днів? Вірте мені, що я цьому щиро радію.

В очікуванні й сердечно Ваш

Макс