Читати книгу - "Я не люблю каву, Ліна Алекс"

Женучи порожніми дорогами до Нью-Йорка, Кріс шкодував, що погодився на ницу угоду. Шкодував, що мусив так вчинити з коханою дівчиною. Лютував на життя, що таке несправедливе, і проклинав той день, коли наштовхнувся на Нейта. Краще б він взагалі ніколи не зустрічав Валенсію, аніж так катуватися, розбиваючи серце і їй, і собі. 

Жорстоко, але інакше ніяк.

Якби Кріс дійсно знав Валенсію, він би не вважав так легковажно, що на цьому все й закінчиться. Він недооцінив силу не лише її кохання, а й бажання докопатися до суті, дізнатися правду. І, звісно, й уявити не міг, що вона таки вирушить у Нью-Йорк попри майже повну відсутність відомостей про Кріса і вигадане прізвище.

Коли на шляхах Алабами, Південної Кароліни та наступних штатів, якими Кріс гнав на своєму байку, в очі било сонце, він згадав, що покинув у Лідсі не лише своє серце.