Читати книгу - "48 законів влади"

Йоганн Вольфґанґ Ґете (1749—1832 рр.)

Тлумачення

Ротшильди з’явилися в дивний час. Вони походили з місцини, що не мінялася століттями, а жили в добу, що породила промислову революцію, Французьку революцію і низку руйнувань. Ротшильди берегли минувшину, протистояли схемам розпорошення й тому стали емблемою закону концентрації.

Найкращий приклад — Джеймс Ротшильд, який улаштувався в Парижі. За життя Джеймс бачив падіння Наполеона, реставрацію монархії Бурбонів, буржуазну монархію Орлеан, повернення республіки й, нарешті, інтронізацію Наполеона III. У цьому безладі із шаленою швидкістю змінювалися французькі стилі й мода. Джеймс, проте, не здавався пережитком минулого — він просто керував своєю родиною так, ніби гетто й далі жило в ній. Він підживлював внутрішню силу клану. Лише заякорившись у минулому, сім’я змогла процвітати серед хаосу. Концентрація була основою влади, багатства і стабільності Ротшильдів.

Найкраща стратегія — завжди бути достатньо сильним: спочатку взагалі, потім — у вирішальних пунктах… Немає вищого і простішого закону стратегії, ніж закон концентрації сили… Тобто перша засада така: дій із максимальною концентрацією.

«Про війну», Карл фон Клаузевіц (1780—1831 рр.)

Ключі до влади

Дедалі більший поділ став у світі пошестю — усередині країн, політичних груп, сімей, навіть окремих осіб. Ми всі перебуваємо в стані тотальної розпорошеності, не можемо зосередитися на чомусь одному, бо нас одразу тягне навсібіч. У світі рівень конфліктності тепер вищий, ніж будь-коли, і ми впустили все це в наше власне життя.

Зарадити цьому можна зануренням у себе, у минуле, у більш концентровані форми думки й дії. Як писав Шопенгауер: «Інтелект — це потужність інтенсивності, а не потужність екстенсивності». Наполеон знав важливість концентрації сил біля слабкого місця ворога — у цьому був секрет його успіхів на полі бою. Націленість на задум, повна концентрація на меті й застосування цих якостей проти людей менш зосереджених, збентежених — така стріла завжди влучить у ціль і здолає ворога.

Казанова пов’язував свій життєвий успіх зі здатністю зосередитися на одній цілі й посуватися до перемоги. Саме його вміння цілком віддаватися жінкам, яких жадав, робило його невідпорним спокусником. Протягом тих тижнів або місяців, коли одна з цих жінок перебувала на його орбіті, він про інших і не думав. Коли його ув’язнили у свинцевій в’язниці Пйомбі у Венеції, звідки ніхто не міг утекти, він день у день зосереджувався на одному — на втечі. Його не вибивало з колії переведення до іншої камери, що означало змарнування місяців, витрачених на підкопування. Він робив своє і, врешті, втік. «Я завжди вірив, — писав він згодом, — що коли людині щось спаде на думку, і вона тільки цим перейматиметься, то, попри всі труднощі, обов’язково досягне успіху. Ця людина стане великим візиром або Папою».

Зосередьтеся на одній меті, одному завданні й домагайтеся успіху. У світі влади ви постійно потребуватимете допомоги оточення, зазвичай впливовішого за вас. Дурень пурхає від однієї людини до іншої, вважаючи, що виживе, коли поширюватиме себе поза ними. Проте за законом концентрації можна зберегти багато енергії та отримати більше влади, якщо прилучитися до одного потрібного джерела. Учений Нікола Тесла сам довів себе до краху, бо вірив, що збереже свою незалежність, якщо не служитиме одному панові. Він відмовив навіть Джону Пірпонту Моргану, який запропонував вигідний контракт. Урешті-решт, «незалежність» Тесли означала, що він міг не залежати від одного патрона, а насправді йому довелося догоджати десяткам інших. З роками він зрозумів свою помилку.

Усі видатні художники й письменники Відродження боролися з цією проблемою, але найбільше — письменник XVI століття П’єтро Аретіно. Протягом свого життя Аретіно потерпав від принизливої необхідності догоджати то одному, то другому князеві. Нарешті це йому набридло, і він вирішив домогтися прихильності Карла V, обіцяючи служити імператорові своїм пером. Він отримав свободу завдяки своїй відданості одному джерелу влади. Мікеланджело знайшов свою свободу завдяки Папі Юлію ІІ, Ґалілей — Медічі. Власне, патрон цінує відданість і починає залежати від ваших послуг. З часом пан починає прислужувати своєму рабові.

Нарешті, сама влада існує в концентрованих формах. У будь-якій організації віжки перебувають у руках невеликої групи людей. І часто це зовсім не титуловані особи. У владних іграх лише дурень творить зайвий шум і рухи, але не зосереджується на цілі. Треба спочатку з’ясувати, хто біля керма, хто, як режисер, стоїть за лаштунками. Як виявив Рішельє на самому початку свого сходження на вершину французького політикуму на початку XVII століття, у владі порядкував не король Луї XIII, а його мати. І Рішельє тоді прилучився до неї і злетів до самої вершини влади. Важливо знайти живильне джерело — і вам на все життя забезпечені і статки, і влада.

Образ: стріла. Не можна однією стрілою влучити у дві цілі. Якщо ви подумки не зосередилися, то не поцілите ворогові в серце. Думка і стріла мають злитися в одне ціле. Лише за такої ментальної і фізичної концентрації ви влучите стрілою в ціль — у серце.

Авторитетна думка: Цінуйте інтенсивність більше, ніж екстенсивність. Досконалість спирається на якість, а не кількість. Завдяки лише масштабам неможливо вивищитися над посередністю. Нещастя людей із широкими загальними інтересами полягає в тому, що, полюючи на кількох зайців одразу, вони не впольовують жодного. Інтенсивність дарує винятковість і у великих справах робить героями (Бальтасар Ґрасіан).

Зворотний бік

У концентрації є свої небезпеки: трапляється, що правильнішою тактикою є розпорошення. Змагаючись із націоналістами за владу в Китаї, Мао Цзедун і комуністи вели затяжну війну на багатьох фронтах, і їхньою основною зброєю був саботаж і пастки. Розпорошення часто вигідне слабшій стороні — це, власне, основний принцип партизанської війни. Якщо треба битися із сильнішою армією, концентрація сил тільки зробить вас зручнішою мішенню, і тоді краще розпорошитися на теренах, увівши ворога в оману невловимістю своєї присутності.

Прилучення до одного джерела влади небезпечне насамперед тим, що, коли ця особа помре, піде з посади, потрапить у неласку, ви постраждаєте. Так сталося з Чезаре Борджіа, який черпав свій вплив від батька — Папи Олександра VI. Саме Папа дав синові армію, з якою той воював в ім’я батька. Коли Олександр раптово помер (імовірно, від отруєння), на Чезаре теж можна було поставити хрест. Він із роками нажив забагато ворогів, а батькової підтримки більше не було. Якщо вам знадобиться захист, то часом варто скористатися кількома джерелами влади. Це особливо доцільно під час руїни й радикальних змін, або коли у вас дуже багато ворогів. Що більшій кількості патронів і панів ви служите, то менше ризикуєте, коли один із них позбудеться влади. Навіть якщо ви зосередитеся на одному джерелі влади, однаково слід подбати про обережність і підготуватися до дня, коли вашого пана або патрона при владі не буде.

І нарешті, якщо ви понад міру переймаєтеся лише одним задумом, можете стати занадто нудним, особливо в мистецтві. Художник доби Відродження Паоло Учелло настільки захопився перспективою, що його твори здавалися штучними і позбавленими життя. А от Леонардо да Вінчі цікавився всім — архітектурою, живописом, військовою наукою, скульптурою,