Читати книгу - "Через кладку, Ольга Кобилянська"

Наталка вмовкла, а замість того обізвалась Ірина Маріян.

- Як кому не цікаві мрії пана доктора, які б вони там і не були, то я б хотіла зачути лиш одну мрію. Взагалі, я б хотіла, щоб хтось щось сказав, що було б на тлі містицизму або входило у круг містицизму. Якби не боялась я, що мене висміють, я б таки в цій хвилі попросила паню Міллер, щоб мені вияснила один сон.

На ці слова всі, мов на потайний розказ, розсміялися в один голос.

- Бачите? Ви смієтесь! - кликнула молода дівчина, що страх як цікавилася, що буцімто пані Міллер, як впевнили її ще передше, вміла толкувати сни. - Тепер я вже не оповім свого сну, хоч матуся скінчила вже й грати. Хіба колись окремо й тайком зайду до пані Міллер й попрошу про це.

Пані Міллер усміхнулася добродушно й попросила зайти до неї, коли захоче.

Дівчина вдоволилася й тягнула дальше:

- Зачинайте ви, пане докторе, - звернулася довірочно до молодого доктора, що, очевидно, з своєю ніжною лагідністю й спокоєм у голосі тішився в неї найбільшим довір'ям. - Чи вам не снилось ніколи щось дивне, загадочне, чого ви не могли собі сам пояснити?

- Доктори прав пояснюють собі все самі й не потребують нікого до того, а найменше жінок, Ірусю!

- Почасти ви й не помиляєтесь, пані, - відповів Нестор і усміхнувся, мов ті слова говорила малолітня дівчина.

- Хоч я й не сню ніколи особливих снів, а часто навіть пересипаю ночі без всяких снів, та один сон, що снився мені минулого року осінню, зацікавив мене все-таки на часок і не згубився з пам'яті.

- І не толкували собі його? - питала Іруся, присуваючися з цікавості ближче до молодого доктора. Він усміхнувся, здвигаючи плечима. - Ну, що ж? - натискала дівчина.

- Толкував. І, як замітила передше панна Наталя, «сам».

- По-юридичному, пане доктор? - вмішалася цікаво, але цим разом без додатку свого зачіпливого глуму Наталя.

- Як кому видасться, - відповів Нестор. - Передусім я на сни та їх толкуваяня ніколи й нічого не покладав і не покладаю, а містицизмом взагалі ще менше займаюся. А ще менше вірю в силу надземних об'явлень, феноменів, снів і т. ін.

- Отже, як витолкували ви собі свій сон? - спитала знов Наталя.

- Але-бо ти не питаєш доктора вперед, який був той сон його, Наталко! - кликнула з докором молода Ірина.

- Отже, сон, просимо о сон, пане докторе! - попросила Наталка.

- О сон, о сон! - зачулося й з уст пані Міллер і Маріян. Між тим Маня не звернулася ні на волосинку до балакаючих, а опершися раз плечима до заліздого поруччя, не спускала очей з свого брата й Наталки.

- Сон незначний! - відпирався Нестор весело на оклики з усіх сторін.

- Може, на вашу думку, незначний, докторе. - вмішався навіть добродій Маріян з своєї висоти. - Хто знає, що за скарби й філософія криються в ньому! А ви мовчите, - додав жартівливо.

- Нехай і незначний, а розкажіть! - попросила й собі пані Міллер, що нараз з несподіваною цікавістю зайнялася розмовою молодих. - Розкажіть сон, а ми вже самі розтолкуємо його, як личить. Хоч ви, пане докторе, і насичений всякими науками й законами, хоч і не вірите в світ надземний з його невидимими подіями, то однако-ж, щодо снів і пояснень деяких містичних «феноменів», жінки перевищають рішуче своїми здогадливими інстинктами і т. ін. мужчин. Жінка, чого не виучиться, - здогадається, чого не знає, - відчує. Тому просимо з найбільшим зацікавленням про сон!

- Отже, сол, - відповів на це Нестор.

- Halt! [60] - кликнула пані Міллер поважно. - Коли снився вам сон, докторе?

Та тут доктор оглянувся безпомічно.

- Забув докладно коли, добродійко, - відповів і стиснув плечима. - Знаю тільки, що було це торік осінню і що оповідав сон своїй сестрі, а ще ближчих дат не можу вам подати.

- Це було в послідніх днях листопада, Несторе, - обізвалась нараз Маня своїм альтовим голосом, що мило, мов помиряюче, задзвенів між трохи високим гуртом голосів прочих пань і дівчат.

- Це може був андріївський сон! - кликнула побідним голосом пані Міллер, мов здобула цею заявою якийсь терен, на котрім могла пописуватися.

- Не знаю, не пригадую собі, щоб взагалі коли звертав увагу на це чудне свято, - відповів знехотя Нестор.

- Та оповіджте ж бо його вже раз, пане докторе, оповіджте ж, я вже не можу спокійно висидіти! - кликнула майже розпачливо панна Маріян, що чекала, мов спасення, того сну, по чім мала б право й свій сон оповісти й мудрому толкуванню новомодної Піфії піддати.

- Отже, сон, - обізвався вдруге Нестор. - Приходжу я ніби десь з уряду додому, як звичайно, входжу в їдальню й вижидаю обід, що, мимоходом сказавши, вносила і вносить мені його й досі власноручно мама або Маня. І, як кажу, жду. Нараз замість мами входить до їдальні старша якась дама незвичайного росту й ставить перед мене тарілку. Не звертаючи уваги на неї, що сама кудись щезла, я схиляюсь над тарілкою і бачу на ній замість страви павука.

- О! о! о! - почулося нараз з усіх уст з жахом, під час коли одна Маня не обзивалась і сиділа мовчки.

- Так, павука, що заховувався нерухливе, - пояснив Нестор. - Що далі сталося, я не знав. Однак, здається мені, а може, це фантазія сама виробила ві сні, що з нього зробилась страва, котру я, мабуть, з'їв.

- О! о! о! - почулося вдруге.

- Це значить - щастя! - кликнула пророчо пані Міллер.

- Нісенітниці, - обізвалася взгірдливо, непогамовано Наталка.

- Лихий омен! [61] - докинула пані Маріян.

- Жєнячка. Але далі, далі, любий доктарцю, - просив згори добродій Маріян з щирим усміхом на устах. - Я рад знати, що далі сталося.

Нестор розсміявся.

- Далі не сталося нічого. Бо коли сни вставляються,