Читати книгу - "Житія Святих - Травень, Данило Туптало"

сказав святий: "Багато таких, що намагаються пильнувати чистоту тілесну і через те постом, чуванням і багатьма трудами умертвляють тіло своє. Але мало є тих, що пильнують душу свою від нечистоти гріха марнославства, любочестя, сріблолюбства, заздрости, братоненависти, гніву, злопам'ятности, осуду, гордости. Такі зовні є чисті тілом, душею ж вельми осквернені, і подібні на гроби побілені, всередині повні костей смердючих. Блаженний той, хто намагається як же тіло, так і душу берегти чистою від усілякої скверни, блаженні-бо ті, що серцем чисті (а не лише тілом), вони Бога побачать".

Брат один сказав преподобному: "Отче святий, я вивчив слова книжні, псаломські і намагаюся уважно читати їх, але не маю розчулення, читаючи їх, бо не розумію сили Божественного Писання і сумую через це вельми". Відповів йому блаженний: "Дитино, годиться тобі ненастанно повчатися в читанні слів Господніх, якщо і сили не розумієш, і розчулення не маєш. Чув я, що казав авва Пимин й инші святі отці про те, що заклиначі, які звикли заклинати зміїв, не розуміють самі тих слів, що говорять, але змії, чуючи їх, силу слів тих чуттєво пізнають, і вгамовуються, і даються в руки їм. Так і ми робимо: хоч і не розуміємо сили слів Божественного Писання, проте, коли маємо їх ненастанно в устах наших, біси, чуючи, лякаються і втікають від нас, не терплячи слів Духа Святого, що говорить через рабів своїх — пророків і апостолів".

Зблизився ж час переставлення авви Арсенія до Бога, казав учням своїм: "Не робіть по мені поминок таких, щоб ставити обід і скликати братів на їжу і пиття, але тільки про те піклуйтеся, аби приношення Божественної Жертви відбувалося за грішну душу мою". Збентежилися учні, те чувши, і почали плакати. Він же їм: "Не плачте, діти, ще не прийшла година кончини моєї, проте близько є". Спитали учні: "Отче, як поховаємо тебе?" Він же сказав їм: "Чи не вмієте, за ноги мене шнурками зціпивши, тягнути вгору?" Коли ж при смерті був, почав боятися і плакати. І бачивши, що він плаче, учні спитали, кажучи: "Хіба й ти боїшся смерти, отче?" І відповідав їм: "Справді, страх цей був у мені у всі дні инокування мого, від дня, коли прийняв на себе образ цей". І заснув сном чесної смерти преподобний отець наш Арсеній, передавши душу свою святу в руки Господа свого, для Нього ж потрудився усім серцем. Чув же авва Пимин, що переставився авва Арсеній, просльозився і мовив: "Блажен єси, отче Арсенію, що плакав ти у всі дні життя свого, через те маєш вічно веселитися. Бо той, хто тут не плаче волею, там і неволею заплаче в муках, та не буде користи".

Розповідали ж про преподобного Арсенія й те, що було в нього слово, яке до себе часто казав: "Арсенію, чому сюди прийшов? Не на спочинок, а на труди. Не на лінь, але на подвиг. Тому подвизайся, трудися і не лінуйся". Ще ж і це говорив святий: "Багато щодо слів, які казав, каявся, а щодо мовчання — ніколи".

Розповідав про нього авва Даниїл, що ніколи не хотів говорити щодо якогось питання книжного, хоч і міг, знаючи добре Божественне Писання. Отож, аби не виявитися премудрим у книгах, мовчав, ані послань не писав нікому, маючи себе за простака і невігласа, Христа ради. Ані вівтарного служіння не торкався, хоч і свячений на те був, але з неосвяченими монахами до Божественних приступав Таїнств — це ж робив зі смирення свого великого. Коли ж приходив у церкву на соборні співи, ставав за стовпом, щоб ані він нікого в лице не бачив, ані його лиця щоб ніхто не бачив. Був же вигляд його ангельський, як же Якова старозавітного, — весь сивий, чистий тілом, сухий — від усілякої повстримности, бороду мав довгу до пояса, вії його повипадали від повсякденного плачу, високий був на зріст, але згорблений старістю. Кінець прийняв блаженною кончиною, проживши в чернечих трудах літ п'ятдесят п'ять, постом і молитвами угоджаючи Богові. У Скиті перебув літ сорок, на місці, що називалося Трогин, вище Вавилона, напроти Мемфії-града, — літ десять. Три роки в Канопі Олександрійському прожив і знову в Трогин повернувся, пробув два роки й заснув тут у Господі. Усіх же років від народження його було сто й більше. Був же муж добрий, сповнений Духа Святого і віри. Його ж святими молитвами нехай сподобимося отримати відпущення гріхів і життя вічне в Христа, Господа нашого, Йому ж слава з Отцем і Святим Духом навіки. Амінь.

Місяця травня на 9-й день

Пам'ять святого пророка Ісаї

Святий пророк Ісая родом був з Єрусалиму, з роду царів Юдиних, син Амоса, не пророка Амоса, але иншого. Пророк-бо Амос був родом із Текоа, а не Єрусалиму, один з випасачів худоби, не з дому царського, а вшанований між святими пророками. А батько Ісаї Амос був одним із родичів царів єрусалимських, брат рідний Амесія, царя Юди, і не вшанований між пророками святими. Ісая ж, син його, у страху Божому вихований і закону Господнього навчений, коли віку дорослого дійшов, поєднався законним шлюбом і дітей народив, як же сам про те повідомляє. "Приступив, — каже, — до пророчиці", тобто до дружини своєї, взятої у співжиття з лику дівчат, які в церкві Господній до віку шлюбного працювали, добродійної і святої, що ненастанно молитися звикла, і сподобленої благодаті пророчої за богоугодне її життя. З двох причин пророчицею названа: і тому, що дружина пророка, і тому, що сама дар пророкування від Бога прийняла. І зачала в утробі від мужа свого святого Ісаї-пророка, і народила сина. І знову Ісая говорить: "Ось я і діти, які мені дав Бог". Тут, за розумінням тлумачів, про природних своїх дітей розповідає. Згадано в його пророцтві сина його Шеар-Яшува. А блаженний Єронім з єврейського переказу розповідає про святого Ісаю і те, що він по матері є дідом Манасії-царя, ката свого: від дочки-бо його Офовії, що Єзекії-цареві пошлюблена була, Манасія народився. Почав же Ісая святий пророкувати за царювання Азарії, царя Юди, який і Уззією в Письмі Святому називається. Був же той цар сином Амосія-царя, братанком же Амоса, батька Ісаї. І пророкував Ісая святий у дні того царя Азарія (що й Уззія), сина Амосії, і в дні царя Иотама, сина Уззії, і в дні царя Ахаза, сина Иотамового, і в дні царя Єзекії, сина Ахазового, і в дні