Читати книгу - "Арон, Олекса Мун (Alexa Moon)"

Арон

Мені хочеться натягнути на пальці кастет і дивитися як мій кулак влітає в мудацьке обличчя цього слідчого. Щораз смакувати, як метал врізається в плоть, розриваючи її. А потім, обов'язково, піде кров. Її буде багато. Вона приноситиме мені не менше задоволення… Точнісінько як і його розквашене обличчя.

У мене сьогодні явно поганий день. Слідчий… тачку забрали на штраф стоянку. Міран зі своїми претензіями.

Мені зараз як ніколи хочеться взяти Леру в оберемок і забрати її додому. Я знаю мій будинок стане і її будинком теж. Обов'язково стане. Вона закохається у той квітник, який багато років тому виростила мати.

Просто потрібно якнайшвидше закінчити справи й відвезти її звідси.

Штовхаю ногою двері першого ліпшого бару, що трапився на шляху й вирішую зняти напругу за допомогою старої доброї випивки. Розумію, що Лера не буде в захваті, але й у лікарні мені не можна було залишатися. Я б розніс її до біса.

Дзвінок Мірана застав мене зненацька. Новина, що слідчий полює за моєю головою і вже вжив усіх заходів для мого арешту, це зовсім не новина. Але вона сплила в самій несприятливий стан Валерії й в мене знесло дах.

Я просто вб'ю його і справу з кінцями. Заберу Леру і розчинюся в Греції ніби мене й зовсім не було. Але спершу я вип'ю.

Цей хрін думає, що я вбив Саніна? Ну, так правильно думає. Інтуїція – залік. Я — та людина, яка натиснула на кнопочку і привела вибухівку в дію, яку раніше прикріпили до тачки люди Мірана.

Жлоб Санін перейшов межі вседозволеності й Мірану це не сподобалось. Я дуже здивований, що ні Лера, ні Яніс не бачили яка Санін лицемірна тварюка та продовжували заглядати йому в рот. Дорожити його дружбою.

Яка до біса дружба? Яке до біса кохання? Він нахабно користувався ними обома.

Я ще не раз би натиснув на ту кнопку. Ні краплі про це не шкодую, тим більше після того, що стало мені відомо.

Він змусив зробити її аборт… здуріти…

Так, мені точно потрібно випити, інакше я задихнуся від власної злості.

Мені потрібна свіжа голова, щоби розібратися зі слідчим.

Зайшовши до бару, одразу ж натикаюся на знайоме обличчя. Точніше потилицю. Кучерявий хлопець у компанії якогось амбала сидить біля барної стійки. Іду до них.

— Що святкуємо? — вирішую розбавити їхню компанію своєю присутністю. Мені теж, до речі, не завадить компанія. Інакше я за себе не ручаюся. — Ароне, — простягаю руку через кучерявого до його друга.

— Михайло, — «друг» відповідає на рукостискання.

— До речі, бачив, як ви перепихнулися на столі, — звертаюсь до кучерявого: — Стіл ми розхитали ще до вас.

Не розхитували, звичайно. Але язик біжить попереду мене, бажаючи по драконити хлопця.

Днями я був у квітковому магазину й був дуже здивований, побачивши порнушку в архіві відеоспостереження.

— В сенсі? — у кучерявого витягається обличчя і чує моя інтуїція, йому хоче вдарити мені як слід.

— Усі відео з камер спостереження автоматично, паралельно заливаються у хмару. Але я вже видалив його, не хвилюйся.

Заспокоюю його. Посміхаюся. Розумію хлопця, сам би психанув, почувши таке. Може, я даремно зробив, що поїхав від Лери? Її присутність і ніжний голос, можливо, заспокоїли б мене швидше?

— Дуже на це сподіваюся, — пирхає мені у відповідь.

— Гей ти! У чорній футболці, — кличу до себе бармена. — Налий мені чогось удвічі міцніше, ніж у цих двох. — Киваю у бік моїх тимчасово «друзів». Нам явно не по дорозі, але їхня компанія в цій ситуації мені комфортна. Куди краще гієн Мірана або повія.

З повіями, до речі, покінчено. Моє життя дало новий виток і я не проґавлю можливість бути поряд з Лерою та малюком. Моїм, чорт забирай, малюком.

— Хто це? — подає голос мовчазний Михайло.

— Я не особливо зрозумів, хто він, але начебто адекватний. — відповідає кучерявий.

— Хто я адекватний? Е-е-е ні… я зовсім неадекватний. — Тихо сміюся. — Як щодо після нашого спонтанного застілля, створити невеликий злочин? — переді мною ставлять склянку чистого віскі й, випивши його в один ковток, я всім корпусом повертається до пацанів: — Мені треба спалити тачку одного слідчого.

— Забираю свої слова назад щодо його адекватності. — Трохи зволікаючи, кучерявий пирхає і відпиває зі своєї склянки. — Ні хріна він не нормальний.

— Це ви просто мало випили! — відмахуюсь.

— Я взагалі не п'ю! — заявляє Мишко.

Так, компанія так собі... А як же підлити в кров старого доброго адреналіну?

— Мені цей слідчий, як кістка у горлі. Зі мною ви чи ні, мені якось байдуже. Сьогодні я налаштований на барбекю.

Давно я так не напивався, зізнаюся чесно. Алкоголь застряє грудкою в горлі і я прикладаю багато зусиль, щоб проштовхнути його в себе. Навіщо? Та сам не знаю… Просто хотілося таким чином забутись й всі наступні дії зіпхнути на неадекватність. Мовляв, напився, що не пам'ятаю про «барбекю».

Вже неабияк п'яний, я помічаю фігуристе дівчисько з рожевими пасмами за вухами. Вона яскрава пляма у цьому убогому закладі. Всі мигцем оглядалися на неї та крадькома підтирали слину. Навіть убога жіноча половина, що зібралася тут, не втрачала можливості із заздрістю поглянути на красуню. Її було важко не помітити, особливо, коли ця особина несподівано ринула до барної стійки, за якою сиділи ми.

— Хлопчики! — вона кладе свої наманікюрені пальчики на плечі кучерявому та Мишкові. Запах її парфумів долітає й до мене, збуджуючи рецептори. Надто солодко.

Пару місяців тому, я б ще годину тому трахнув її в туалеті й оком би не моргнув. Такі легковажні та доступні ідеальні кандидатки для сексу без зобов'язань, а зараз мене нудити від її багатошарового макіяжу на обличчі та солодкого аромату парфумів. Хочеться стиснути її надуті губи та видавити весь гель, або який хрін вони накачують туди?

— Ви тут не сумуєте? — продовжує вона нудотно-солодким голоском. — Чи не хочете приєднатися до нас? — коротко киває у бік столика, звідки прийшла, де на нас дивляться дві пари очей. Найсміливіша, чи що?