Читати книгу - "48 законів влади"

Ніколи прямо не критикуйте зверхників. Здавалося б, що це очевидна річ, але іноді критика необхідна — якщо промовчите або не порадите щось, можуть з’явитися інші ризики. Треба навчитися радити й критикувати в непрямий спосіб і ввічливо. Обміркуйте свої слова двічі й тричі, доки не переконаєтеся, що вони достатньо обтічні. Помиляйтеся лише в бік більшої вишуканості й люб’язності.

Будьте помірковані, коли просите зверхника про послугу. Ніщо так не дратує зверхника, як необхідність відмовляти прохачеві. Це викликає почуття провини й образи. Звертайтеся з проханнями якомога рідше і знайте, коли зупинитися. Замість того щоб ставати прохачем, краще здобути його довіру, і він сам усім вас наділить. Найважливіше: не звертайтеся з проханнями від імені інших людей, передусім — від імені друзів.

Ніколи не висміюйте зовнішній вигляд або смак свого зверхника. Меткий дотеп і схильність до гумору — необхідні якості гарного надвірного, а часом доречна і вульгарність. Однак уникайте жартів із приводу зовнішнього вигляду або смаку можновладців, бо вони дуже до цього чутливі. Не робіть цього навіть звіддалік. Інакше вириєте собі могилу.

Не будьте надвірним циніком. Радійте успіхам інших. Якщо ви постійно критикуєте колег або підлеглих, то частково це позначиться і на вас: скрізь, куди ви підете, критика висітиме хмарою над вами. Ви дратуватимете людей. Парадоксально, але, стримано схвалюючи досягнення інших, ви привертаєте увагу до себе. Здатність виявляти ніби щирий подив і захоплення — рідкісний хист, але його й досі дуже цінують.

Умійте поглянути на себе збоку. Дзеркало — дивовижний винахід, без нього ви постійно грішили б проти краси і декору. І вам для ваших дій теж потрібне дзеркало. Таким відбиттям можуть бути слова людей про те, що вони у вас бачать, але цей метод не дуже надійний: ви мусите самі собі бути дзеркалом, привчаючи свій розум бачити себе збоку. Ви поводитеся як підлабузник? Надто прагнете догодити? Вам обов’язково потрібна увага? Погляньте-но на себе збоку — і уникнете численних прорахунків.

Керуйте своїми почуттями. Як актор у великій п’єсі, ви маєте навчитися плакати і сміятися, коли треба. Ви повинні вміти приховувати гнів і розчарування, удавати задоволення і згоду. Опануйте свою міміку. Якщо хочете, назвіть це оманою, але, коли ви в такі ігри не граєте й завжди прагнете бути чесними і принциповими, не нарікайте, якщо інші вважатимуть вас неприємними і пихатими.

Будьте на вістрі часу. Легка афектація минулої доби може мати вигляд чарівний, якщо йдеться про період років із 20 тому, а от десятирічна мода видається смішною — хіба що вам подобається роль двірського блазня. Ваш дух і спосіб мислення мають відповідати своєму часу, навіть якщо він вам не до вподоби. Але якщо ви будете надто великим поступовцем, вас ніхто не зрозуміє. Не дуже гарна ідея занадто висуватися наперед — краще вдавати, що вам не байдужий дух часу.

Будьте джерелом задоволення. Це принципово. Очевидний закон людської природи — втеча від усього неприємного і позбавленого смаку, а от чарівність і обіцянка насолоди ваблять нас, як вогонь нетлю. Станьте полум’ям — і досягнете вершини. У житті дуже багато неприємного, а приємність рідкісна, і через це ви будете всім потрібні, як їжа і питво. Це може здатися очевидним, але очевидне дуже часто ігнорують або не цінують. І тут є певна градація: не кожний здатний грати роль фаворита, бо не кожному властивий шарм і дотепність. Але всі ми можемо в разі потреби притлумити свої погані риси.

Людина, яка знає життя двору, контролює свої жести, очі та обличчя; вона глибока і непроникна, приховує невдачі, посміхається ворогам, стримує дражливість, маскує пристрасті, приборкує серце, говорить і діє наперекір своїм почуттям.

Жан де Лабрюєр (1645—1696 рр.)

Сцени з надвірного життя: зразкові вчинки й фатальні помилки

Сцена I

Наставником і ментором Олександра Македонського, завойовника Середземномор’я і Середнього Сходу до самої Індії, був великий Аристотель. Протягом усього короткого життя великий воїн був відданий філософії і вченню свого вчителя. Якось він поскаржився Аристотелю, що в тривалих кампаніях поруч немає нікого, з ким він міг би обговорювати філософські питання. Аристотель у відповідь запропонував йому взяти із собою Каллісфена, колишнього свого учня і здібного самостійного філософа.

Аристотель навчав Каллісфена майстерності царедворця, але юнак потай кепкував над тим. Він вірив у чисту філософію, неприкрашені слова, у те, що слід говорити тільки щиру правду. Якщо Олександр так любить науку, думав Каллісфен, то він не заперечуватиме проти його відвертих думок. Під час однієї великої кампанії Олександра Каллісфен був надто відвертий, і Олександр стратив його.

Тлумачення

При дворі чесність — гра в дурня. Не занурюйтесь у себе настільки, аби вважати, що зверхникові до вподоби, як ви його критикуєте, хоча це може бути й щира правда.

Сцена II

На початку правління династії Хань, 2000 років тому, китайські вчені уклали серію писань під назвою «21 історія», що включала офіційний опис кожної династії: історія, статистика, дані переписів і військові хроніки. Кожна історія містила розділ «Незвичайні події», і в ньому, крім переліку землетрусів і повеней, трапляються описи таких чудернацьких істот і явищ, як двоголові вівці, гуси, що літають задом наперед, зірки, які раптово змінюють своє розташування на небі тощо. Землетруси можуть підтверджуватись історично, але монстрів і природні дива помістили туди, очевидно, навмисно. Що б воно означало?

Китайського імператора вважали більшим, ніж звичайна людина, — він був силою природи. Його імперія була центром усесвіту, і все оберталося навколо нього. Він утілював досконалість світу. Критика його або його дій прирівнювалася до критики божого ладу. Ні царедворець, ні міністр не насмілювалися висловити імператорові хоч якесь застереження. Але імператори могли помилятися, через що потерпала держава. Єдиним способом висловити застереження було включення до двірських хронік опису природних див. Імператор почитає в літописі про гусей, що летять задом наперед, і місяці поза своєю орбітою і зрозуміє, що це пересторога. Його дії розбалансовували космос і потребували виправлення.

Тлумачення

Для китайських надвірних важко було придумати, у який спосіб давати поради імператорові. З плином часу тисячі з них загинули, намагаючись давати поради або попереджати владаря. Щоб бути безпечною, критика має бути непрямою, але якщо вона буде надто обтічна, на неї не звернуть уваги. Рішенням стали хроніки: не називайте джерело критики, нехай порада звучить безсторонньо, і нехай імператор сам збагне складність ситуації.

Ваш зверхник уже не центр космосу, але й досі уявляє, що все обертається навколо нього. Коли ви його критикуєте, він бачить перед собою критика, а саму критику не сприймає. Як і китайські царедворці, ви маєте знайти спосіб, аби вас не було видно за пересторогою. Удавайтеся до символів та інших непрямих способів змалювання потенційних проблем, не підставляючи при цьому себе.

Сцена III

На початку своєї кар’єри французький архітектор Жуль Мансар отримав замовлення спроектувати дрібні прибудови до Версалю для короля