Читати книгу - "Грона гніву"

я. Ти один з таких підбурювачів.

— Збіса точно,— відповів Том.— Я большевик.

— Чортівськи багато вас розвелось останнім часом.

Том засміявся, коли вони вийшли за ворота і сіли в «додж». Том підібрав грудку землі й пожбурив туди, де горіло світло. Він почув, як грудка ударилась об стіну будинку, і побачив, як хазяїн схопився і шукав у темряві, хто міг би це зробити. Том завів машину і рушив. І всю дорогу він уважно слухав мотор, дослухався, чи не стукає він. Шосе тьмяніло вдалині під слабким світлом автомобільних фар.

Розділ 17

втомобілі мігрантів виповзали з бічних доріг на шосе, яке перетинало всю країну, і кочували на Захід. Удень вони бігли на Захід, як комашня, а коли западала темрява — скупчувались, як мурахи, у пошуках прихистку й води. Люди були самотні й мали одні й ті самі турботи, жалі та злигодні, їх усіх чекав новий таємничий край, і вони тулились одне до одного, вони говорили разом і ділили між собою життя, їжу та все, на що сподівалися в новому краю. І виходило так, що одна сім’я стала табором біля річки, а тут з’являлась і друга, бачачи питну воду й товариство, а далі й третя — бо вже дві родини стали тут табором, і місце виявилося придатним. І на заході сонця стояло вже двадцять сімей і двадцять машин.

Увечері ставалося диво: двадцять сімей ставали однією сім’єю, діти різних родин — дітьми всіх. Утрата дому стала втратою на всіх, а золота доба на Заході — спільною мрією. І траплялося так, що хвороба однієї дитини кидала у відчай серця двадцяти родин чи сотні осіб; народження однієї дитини в наметі плекало в серцях сотні осіб тихий благоговійний страх, цілу ніч — благоговіння, а вранці — радість від того, що народилася нова людина. Сім’я, яка ще до вечора була злиденною і всього боялася, тепер перебирала свій мотлох, шукаючи щось на дарунок немовляті. Увечері біля багаття двадцять сімей ставали одною. Ця родина виростала з частки табору, з частки вечорів і ночей. З ковдри діставали гітару, настроювали, і ввечері всі співали пісень. Чоловіки співали слова, а жінки підспівували мелодії.

Щоночі світ творився наново, і в ньому було все для творіння — визначалися друзі й вороги; це був світовий устрій з хвальками та боягузами, тихими людьми, смиренними людьми, милосердними людьми. Щоночі творилися стосунки, які визначали світ; а щоранку цей світ переміщався, як мандрівний цирк.

Спочатку родини боязко вступали в цей світ, опановуючи його творіння й акробатику, але поступово пізнавали всі тонкощі та техніку світобудови. Потім з’явилися лідери, які отримали свої ролі, а далі — закони. І поступово, коли ці світи просувалися на Захід, стосунки та правила в їхньому суспільстві дедалі чіткіше визначались, а будівники набували все більшого досвіду.

Сім’ї дізналися про те, які існують непорушні права: право на недоторканність приватного життя в наметі; право зберігати в серці пам’ять про чорне минуле; право говорити і слухати; право відхилити або прийняти допомогу, запропонувати допомогу або відмовитися від цього; право на дозвіл чи на заборону синові залицятися до чужої дочки; право годувати голодного; права вагітних і хворих, важливіші, ніж права всіх інших.

І родини дізнавалися — хоча їм ніхто не казав,— що деякі права жахливі, і їх треба знищувати: право втручатися в чуже приватне життя; право шуміти, коли всі в таборі сплять; право на зваблення чи зґвалтування; права на перелюб, крадіжку і вбивство. Ці права знищувалися, тому що маленькі світи не могли б так проіснувати й однієї ночі, ніхто б не лишився живим.

І в міру того як світи просувалися на Захід, ці права ставали законами, хоча ніхто не казав цього. Протизаконно смітити біля табору; протизаконно будь-де забруднювати питну воду; протизаконно насичуватися доброю їжею, якщо поряд голодний і він просить поділитися.

І з законами були покарання, лише два — кровопролиття або остракізм; остракізм був гірший. Бо якщо хтось порушив закон, його ім’я і обличчя лишаються з ним і будуть завжди, у будь-якому світі, хоч куди б він пішов, хоч де б той світ був створений.

У світах соціальна поведінка ставала жорсткою, чітко визначеною — людина зобов’язана була сказати «доброго ранку», і чоловік міг жити з жінкою, якщо вже з нею зійшовся і вона того бажала, і всиновити її дітей та оберігати. Але він не мав права спати цю ніч з однією, а наступну — з іншою, тому що це поставило б під загрозу існування створеного світу.

Сім’ї прямували на Захід, і техніка будування світу настільки вдосконалювалася, що люди могли жити безпечно в новостворених світах; і спільне мешкання було настільки чітко обладнаним, що родини знали: завдяки цим правилам можна жити спокійно.

У світах будувався уряд, з лідерами, зі старійшинами. Людина мудра виявила, що її мудрість необхідна в кожному таборі; людина дурна не могла змінити в новому світі своєї дурості. І це нічне життя створювало певне страхування. Людина, в якої була їжа, насичувала голодного і таким чином страхувала від голодної смерті. І коли вмирала дитина, біля входу до намету з’являлася жменька срібних монет, бо дитину треба було добре поховати, адже вона нічого більше не отримала від життя. Літню людину ще можна поховати десь на спільному цвинтарі для бідних, але не маля.

Для світу був потрібен певний фізичний шаблон — для створення води, річки, струмка, джерела або навіть простого крана, залишеного без догляду. І необхідна також рівна земельна ділянка, щоб напнути намети, і трохи хмизу або дерева, щоб розпалити багаття. Якщо неподалік сміттєзвалище — тим краще: там можна знайти потрібні для господарства речі: плитку, зігнуте автомобільне крило — загородити вогонь — і бляшанки, щоб готувати їжу.

І ввечері будувалися світи. Люди прибували з магістралей і створювали намети своїми серцями, мозком.

Уранці намети згортали, брезент складали вдвоє, намети припинали на жердинах до підніжки, постіль ставили на машини, посуд — на своє місце. І коли родини просувалися на Захід, то поступово опановували методу будівництва дому ввечері та знесення його вранці — така була світобудова; складений намет пакували в одне місце, каструлі — окремо в коробки. А коли родини просувалися на Захід, кожен член сім’ї відповідав за своє місце, у нього з’являлися свої обов’язки, тому в кожного члена родини, від старого до малого, було своє місце в