Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Історія ГУЛАГу 📚 - Українською

Читати книгу - "Історія ГУЛАГу"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Історія ГУЛАГу" автора Енн Аппельбаум. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 66 67 68 ... 226
Перейти на сторінку:
одяг забрали на дезінфекцію. Потім їх, мокрих і голих, відвели до кімнати: їм казали, що там буде медкомісія. Їх мали оглядати «лікарі», там вони були насправді — разом з начальником господарства табору і охоронцями:

«Майор, швидко оглядаючи тіла, пройшов уздовж шеренги. Він вибирав товар — на виробництво, на швейну фабрику! На сільгоспроботи! На зону! В лікарню! Начальник господарства записував прізвища.

Але, почувши моє прізвище, майор подивився на мене і запитав:

— Яке відношення ви маєте до професора Гаген-Торна?

— Дочка.

Відправте її в лікарню, у неї короста, червоні плями на животі».

Вона не мала на животі червоних плям і подумала — як виявилося потім, правильно, — що цей майор колись знав її батька, а зараз врятував її, принаймні тимчасово, від тяжкої праці[642].

Поведінка в’язнів протягом перших днів перебування в таборі, під час і після відбору, могла справити великий вплив на їхню долю. Наприклад, у перші три дні відпочинку в Каргопольлагу польський письменник Густав Герлінг скористався можливістю і «виміняв високі офіцерські черевики на 900 грамів хліба одному урці [в’язневі-злочинцю] з бригади залізничних вантажників». Щоб віддячити, цей в’язень-злочинець використав свої зв’язки у табірній адміністрації і допоміг Герлінгу отримати роботу вантажника на харчоблоці. Урка сказав Герлінгу, що робота важка, але він зможе красти собі продукти — так воно потім і виявилося. І відразу ж йому було даровано «привілей». Начальник табору наказав йому «звернутися на табірний склад, щоб отримати бушлат, шапку з вухами, ватяні штани, непромокальні рукавиці з парусини і валянки найкращої якості, тобто нові або ледь-ледь ношені — повний набір одягу, який зазвичай видасться тільки найкращим стахановським бригадам в’язнів»[643].

Приватні домовленості й оборудки набували також і інших форм. Відразу після прибуття до Ухтіжемлагу Гліксман зрозумів, що звання «фахівця», яке йому присвоїли у пересильному таборі в Котласі — його визнали там економістом, — у самому концентраційному таборі не має жодного значення. Разом з тим він помітив, що у перші кілька днів у таборі його хитріші знайомі-росіяни не переймалися офіційними формальностями:

«Більшість "фахівців" провели перші три дні у походах по табірних конторах і бюро, повсюди розшукуючи старих знайомих і проводячи переговори з деякими табірними посадовцями. Всі вони були схвильовані і стурбовані. Кожен з них мав свої секрети і боявся, щоб хтось не перейшов йому дороги і не захопив собі жаданої зручнішої роботи. Буквально миттєво переважна більшість цих людей точно дізналися, куди йти, в які двері стукати і що казати».

У результаті справжнього кваліфікованого лікаря-поляка відправили на лісоповал, тоді як колишній сутенер отримав паперову роботу бухгалтера, «хоча й не мав ані найменшого поняття про бухгалтерію і взагалі був напівграмотний»[644].

Ті в’язні, яким таким чином вдалося уникнути тяжкої фізичної роботи, насправді зробили свій перший крок до виживання — але лише перший крок. Тепер вони мали вивчити дивні порядки, які керували щоденним життям у таборах.

Розділ 10

ЖИТТЯ В ТАБОРАХ

Звон колокольный дальний

В камеру вместе с рассветом.

Колокол слышу печальный:

— Где ты, — доносится, — где ты?

— Здесь я! — И слезы привета.

Слезы неволи скупые.

Не перед Богом это,

Перед тобой, Россия.

Семен Виленский, 1948.[645]

За найточнішими на сьогодні даними, між 1929 і 1953 роками в системі ГУЛАГу налічувалося 476 табірних комплексів[646]. Однак цифра ця оманлива. На практиці до складу кожного з цих табірних комплексів входили десятки, навіть сотні менших табірних одиниць. Ці менші одиниці — лагпуикти — ще ніхто не порахував, та це й навряд чи можливо, оскільки деякі з них були тимчасовими, деякі — постійними, а ще інші в різні часи формально входили до складу різних таборів. Небагато можна сказати і про звичаї та практики лагпунктів такого, що було б вірним для них усіх. Навіть під час правління у системі Берії, яке тривало з 1939 року аж до самої смерті Сталіна у 1953-му, умови життя і праці в таборах ГУЛАГу дуже відрізнялися як у різні часи, так і в різних місцях, навіть в одному й тому самому табірному комплексі.

«Кожен табір — це свій власний світ, окреме місто і окрема країна», — писала радянська актриса Тетяна Окунєвська, — і в кожного табору був свій власний характер»[647]. Життя у великому промисловому таборі на Далекій Півночі дуже відрізнялося від життя в сільськогосподарському таборі на півдні Росії. Життя в усіх таборах у найнапруженіший період Другої світової війни, коли серед зеків щороку помирав кожний четвертий, було цілком відмінним від життя там на початку 1950-х, коли рівень смертності там був майже таким самим, як і по всій країні. Життя у таборі, яким керував порівняно ліберальний начальник, не було схожим на життя в таборі, де начальником був садист. Лагпункти також дуже відрізнялися один від одного: за своїми розмірами — в них утримувалося від кількох тисяч до кількох десятків в’язнів, а також за тривалістю існування. Деякі проіснували від 1920-х до 1980-х років, коли вони продовжували функціонувати як тюрми для злочинців. Інші, наприклад ті, що створювалися для будівництва доріг і залізниць у Сибіру, могли діяти протягом одного літа.

Разом з тим перед війною деякі аспекти табірного життя у величезній більшості таборів були спільними. Атмосфера у різних лагпунктах, як і раніше, була різною, проте значні коливання державної політики, характерні для 1930-х років, припинилися. Натомість владу в ГУЛАГу поволі переймала та сама інертна бюрократія, яка зрештою приклала свою важку руку до всього в Радянському Союзі.

У цьому відношенні варто відзначити відмінності між фрагментарними і дещо нечіткими правилами для таборів, що видавалися у 1930-ті роки, і докладнішими правилами, які прийшли їм на зміну 1939 року після того, як влада у ГУЛАГу перейшла до Берії. Видається, що ці відмінності відображають зміни у стосунках між органами центральної влади — московським керівництвом ГУЛАГу — і табірним начальством у регіонах. Протягом першого, експериментального десятиліття ГУЛАГу накази не претендували на те, щоб диктувати, як мають виглядати табори, і майже не торкалися поведінки в’язнів. У них окреслювалася загальна схема, заповнення ж прогалин у ній залишалося на розсуд місцевого начальства.

На відміну від цього пізніші накази стають справді дуже конкретними і дуже деталізованими, вони регулюють фактично кожен елемент табірного життя, від способів будівництва бараків до розпорядку дня в’язнів — відповідно до нового розуміння ГУЛАГом своєї мети[648]. Видається, що

1 ... 66 67 68 ... 226
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історія ГУЛАГу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Історія ГУЛАГу"