Читати книгу - "Дві сторони, Єва Басіста"

Лариса Петрівна вирішила піти іншим шляхом. Її син не брав трубку, а тому вона подалася до нього на роботу, щоб спокійно з ним поговорити. Звісно вона не знала, як це має бути, але вірила, що не станеться сильного скандалу.

Але все виявилося набагато складніше, а ніж могла уявити собі жінка, яка близько не думала, що Роман уже понад місяць звільнився та мав іншу роботу в невідомому для неї місці.

- Як не працює? - не вірила вона.

- Просто, - відповів його колишній колега.

- Але йому тут не погано платили.

- Ми не знаємо причини, яка спонукала його піти від нас.

- А ви знаєте, де він зараз працює?

- Ні, - махнув головою хлопець.

- І він нічого не говорив? - перепитала жінка.

- Зовсім нічого не говорив.

- Я зрозуміла, - протягнула вона. - Вибачте, що потурбувала вас.

- Та нічого, - усміхнувся ексколега Романа, якого здивувала Трубан.

Власниця магазину вийшла на вулицю. Вона нічого не розуміла. Їй не вірилося, що Роман покинув таку роботу, адже за неї платили чимало коштів.
Від шоку жінка схопила телефон та набрала сина, але відповіді не почула. Це зіпсувало настрій білявці, яка повільно потягнулася геть із того місця. Вона прямувала додому.

Дорогою Лариса Петрівна намагалася второпати, що відбувається, але у неї це не виходило. Жінка не могла знайти логічного пояснення цьому всьому.

- І куди він міг піти? - думала вона. - Там ледь не найвища зарплата у Житомирі.

Ураз жінку вдарив мороз. Їй стало лячно від думки, яка раптово народилася у її голові:

- А якщо він пішов на якийсь кримінал? Га? А якщо він щось робить лихе, аби задовольнити свою Лілію? Господи, зроби так, щоб я помилялася!

Однак Трубан мала рацію. Її син загруз у криміналі та закохався у повію, що "підсаджує" своїх клієнтів на наркотики.

Хоч усі знають, які біди приносять ті речовини, але ті, хто їх спробував та вловив задоволення, думають, що нема нічого простішого, а ніж кинути цю звичку. Але не все так просто. Ті психотропи настільки сильно впливають на організм, що останній не слухається мозок. Він робить все, щоб отримати ще одну дозу. Його навіть не хвилює, що це може бути злочин, адже йому важливіше відчути ті емоції, що були вперше. Проте їх ніколи не буде. Вони залишаються у спогадах, а щоб їх повернути залежні збільшують дозу, аж поки не втрачають свідомість та помирають.

- Вибачте, а яка година? - підійшла до Лариси якась дівчина.

- Що? - не почула жінка її запитання.

- Питаю котра година, - повторила вона.

- Десята ранку, - пробелькотала білявка.

- Дякую, а це вам, - встромила вона жінці в руку якийсь листок та швидко пішла.

Трубан нічого не вловлювала. Вона збентежено зиркала на дівчину, яка моментально розчинилася у натовпі, а коли розгорнула жовтий папірець, то прочитала наступне:

- Зло висить над твоєю головою. Воно близько та має чорняве волосся.

Ці рядки збили з пантелику Ларису. Вона їх читала та взагалі перестала щось тямити. Це було вже друге попередження.

Тим часом до порожньої квартири прийшла Лілія. Вона відчувала дике знесилення, а також біль унизу живота.

Коли дівчина долізла до ванної кімнати та стала під душ, то червоні каплі, що котилися з неї, дали зрозуміти, що вона точно не вагітна. Однак зараз руду хвилювало інше - вона знаходилася в жахливій ситуації. У черговий раз Дмитро принизив її та змусив відчувати себе справжньою повією.

- Щоб він здох! - закричала вона скрізь шум води, а потім заплакала. Вперше за багато років Лілія впала в істерику та не знала, що їй робити. Її коханець виявився лукавим змієм. Звісно руда знала, що Жовтенький такий, але гадала протилежне. Вона думала, що їй вистачить сил на приборкання його, але переоцінила свої можливості.

- Він мене перехитрив, а зараз робить зі мною все, що йому заманеться! Він змусив мене танцювати голою, а потім розважався з моїм тілом! Він перейшов усі межі! Але що я можу зробити? Убити його? Штрикнути йому в шию ту пилочку для ніхтів? Так?

Однак вона не вірила, що може щось учинити подібне. Вперше у житті дружина Романа відчувала себе використаною, а також морально знесиленою. Дмитро розбив її захист, знищив красиву оболонку, а також позбавив чар, якими вона зводила з розуму усіх чоловіків.

Лілія дивилася у дзеркало та більше не бачила там ефектну дівчину. На неї дивилися втомлені шоколадні очі та бліде обличчя, яке світилося невпевненістю.

- Я зараз не можу воювати. Всі мої сили вичерпалися, а тут за спиною ще ходить мама Романа. Якщо вона атакує, то мені доведеться капітулювати. Я не витримаю цього. Мені треба допомоги.

Тому дівчина дістала телефон та подзвонила своїй матері, яка весь цей час не сиділа на місці, а працювала на добробут своєї доньки, яка даним дзвінком засмутила її. Анастасія Діденко не вірила, що її дитина натворила стільки дурного.

- За матір Романа не переймайся, - говорив впевнений голос жінки. - Скоро її не буде. Ти поки контролюй Романа.