Книги Українською Мовою » 💙 Підліткова проза » Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонце, молодість, салют" автора Світлана Бонд. Жанр книги: 💙 Підліткова проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 67 68 69 ... 130
Перейти на сторінку:

- Ми взагалі на пляжі були, - відмахувався Рік. - Із трьох загонів підозри автоматично знято. Це хтось із її дітей. Жанна вже замахала всіх ось і мстять.

Він не соромився у висловлюваннях, тому що постраждалої тут не було. Друга половина вожатих навіть здивувалася, що він так просто посмів сказати проти неї хоч слово. Образити Жанну - майже те саме, що образити керівництво.

- Який замахала?! Три дні минуло! - завила Галина Андріївна і раптом зависла. - Хоча, у неї ж залишився хлопчик із першої зміни. Може, це він? Піду я з ним...

- Стояти! - Валера зробив крок убік, зупинивши її. - Я сходжу.

- Це не ваш загін.

- І не ваш, - підтримала Лариса. - Ми все перевіримо. А якщо ні, скинемося їй на нові окуляри...

- За кілька тижнів їх доставлять, - додав Вадим. - Якщо кур'єра в лісі вовки не загризуть.

- Ви знущаєтеся? - рявкнула Галинка, поставивши руки в боки. - Людину вважай, що очей позбавили, а ви жартувати надумали!

- Дітей теж можна зрозуміти, - похитав головою Рік. - Але я впевнений, це не вони. Вона сама їх загубила, а на наших спихнула, аби не працювати. Ви взагалі її зір перевіряли? Може вона там журнал у кімнаті читає...

- Та як ви смієте?! - директорка хапалася за серце. Обурення виглядало неприродно. - В неї вкрали окуляри, а ви не даєте мені знайти винних. Розійтися! - вона зробила крок до дверей.

- Готова посперечатися, діти не винні, - Христина стала на її шляху. - Ми знайдемо її окуляри, потрібно тільки знати, де вона була.

- З Жанною самі розберетеся, а мені потрібно запитати того хлопчика.

- Якщо ви знайдете в нього окуляри, я готова мити підлогу в їдальні цілий тиждень, - видала Христина, чим і здивувала присутніх.

- Ти й так будеш, - Галина Андріївна пройшлася кабінетом, опустивши очі.

- Давайте з вами посперечаємося? - не вгамовувалася вона. - Якщо ви не знайдете в нього окулярів, то...

- Робити мені більше нічого, - фиркнула директорка, поправляючи бордове волосся.

- Ага, тобто ви не впевнені! І є шанс, що Жанна така неуважна, сама їх загубила.

- Я не зобов'язана з вами сперечатися.

- Але із вашим заступником ви ж на нас гроші ставите, - нагадав Рік. - Давайте з вами посперечаємося? Щоб по-чесному було.

- Якщо окуляри зовсім не знайдуться, - директорка підійшла до Христини й виставила руку. - То програла ти.

- А якщо ми дізнаємося, що Жанна загубила їх сама, то ви миєте підлогу в їдальні замість мене, - Христина схопила її за руку, відчуваючи у відповідь опір. - Ось бачите! Ви теж сумніваєтеся у подрузі. Зараз ми вирушаємо на пошуки, а ви можете запитати в головного підозрюваного.

На цьому збори закінчилися. У багатьох і раніше виникали сумніви, що Жанні Ігнатіївні так сильно потрібні окуляри. Кілька разів її зустрічали без них, але тільки-но вона помічала, що її побачили, як одразу починала вдавати із себе сліпу, яка ледь не за інтуїцією йде.

Три роки тому вони їй були не потрібні, з часом вона почала скаржитися на зір і біль у голові, навіть вихідний випросила. І відтоді, як їй прописали окуляри, частіше дозволяла собі ухилятися від своїх обов'язків. Могла навіть із дітьми оригамі не робити, кажучи, що окуляри в кімнаті забула і бачить жахливо.

Поки Галина Андріївна катувала підлітка з другого загону, вожаті обліпили Жанну, що сиділа в кімнаті та мружилася, вдивляючись у їхні обличчя. Вони намагалися дізнатися, куди вона ходила, але не почули нічого конкретного. Каже, прокинулася на тихій годині, а окулярів на тумбі немає.

Колеги дбайливо намагалися шукати їх у її кімнаті й звісно ж, нічого не знайшли, потім вийшли на вулицю. Директорка теж успіху не мала, вона майже повірила, що підозрюваний не винен. Але ж будь-яка дитина могла пробратися в кімнату вожатої й суто з помсти вкрасти окуляри, потім викинути дорогою, і ніхто їх більше не знайде.

Але все виявилося набагато простіше. Дівчата ввечері пішли в душ і знайшли окуляри на поличці, де їх забула Жанна. Так погано бачить, що дійшла до кімнати, лягла спати й жодного разу не згадала про них, потім ще й сліпу почала вдавати, аби тільки не брати участь у творчих завданнях із дітьми. В директорки така пелена дружби на очах, раз вона уявляє свою подружку професіоналом, гідним працювати з дітьми.

Вожаті четвертого загону, задоволені собою, прибігли до кабінету директорки, ще й Христину з собою покликали. Потрібно було більше свідків зібрати, але вони не могли чекати.

- Ось! - Діана поклала окуляри перед нею на столі. - У душі забула і навіть не згадала.

- Я вам не вірю, ви в дітей їх відібрали? - Галина Андріївна підняла сонні очі з журналу.

- Перевірте зір вашої подружки, - радила Христина. - Можете переписку перед нею відкрити, ось зараз, поки вона нібито не бачить. Думаю, все ж таки побачить.

- Звичайно. Побачить, що їй не довіряють, - відмахувалася вона.

- Ви знаєте, що ми маємо рацію, але визнавати не хочете, - посміхалася Аліса.

- Чорт із вами, - Галина Андріївна знесилено піднялася з крісла. - Я все перевірю.

1 ... 67 68 69 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"