Читати книгу - "Рогнеда"

У поета Рогнеда – любляча мати, яка присвятила себе вихованню юного княжича Ізяслава, адже хвилювалася за його майбутню долю. Батько може й незлюбити її первістка – дітей у нього вдосталь – тож Ізяслава могла чекати нелегка, якщо не трагічна доля. Досі він, батько (рідний батько!) був байдужий до її сина (і його теж!). Рогнеду терзала не тільки ревність, а й зневажена гідність і тривога за маленького Ізяслава.

Якось Володимир займався ловами в діброві на березі Либеді і (це за поемою «Рогнеда») вирішив відвідати Рогнеду та сина Ізяслава.

Коли гонець повідомив її, що ось зараз до неї прибуде великий князь, Рогнеда (знову ж за К. Рилєєвим) спалахнула гнівом превеликим: «Итак, он вспомнил о жене… Но не желание свиданья… О нет! влечет его ко мне одна лишь близость расстоянья!»

Ось тоді Рогнеда і зважилась на мужовбивство.

У деяких історичних дослідженнях про ті далекі події, що відклекотіли тисячу й більше літ тому, і зокрема, про замах (власне, про його спробу, що мовою юриспруденції трактується як «незавершена спроба») Рогнеди пишуть, що вона, мовляв, все заздалегідь спланувала, обдумала, й підготувала (правда, неясно, чому ж тоді її замах не вдався?).

Що таке заздалегідь спланований злочин?

У знаменитій українській народній пісні, що приписується легендарній поетесі і співачці Марусі Чурай, «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», детально розповідається, як дівчина (вочевидь, сама авторка пісні), задумавши невірного коханого Гриця звести зі світу білого – за його зраду, готувалася до задуманого кілька днів.

Так детально готувалася до замаху (він їй удався) дівчина, яка заздалегідь все спланувала, задумала-обдумала і методично, з розрахунком, втілила його у життя. В Рогнеди задум виник раптово, зненацька, Володимир сказав, що ожениться з царівною Анною і тільки з нею віднині буде жити, а всіх своїх попередніх жінок відпускає… Так би мовити, у вільне плавання…

Отож задум у Рогнеди – ще повторимо, – виник спонтанно, коли Володимир запропонував їй шукати собі іншого чоловіка. Чи не тому, що задум виник миттєво, і Рогнеда його намагалася втілити, він, на щастя, й не вдався? Володимир уцілів, а Рогнеда ледь-ледь було не наклала головою…

Буцімто за легендою Рогнеда зверталася за порадою до старого волхва – як їй бути в ситуації, що склалася. Але старий волхв лише, важко зітхнувши, безпомічно розвів руками:

«Християни множаться день від дня, а князь – біда наша! – відвернувся від віри предків».

У оповідях про Рогнеду надибуємо й таке.

Буцімто Рогнеда ходила до варязької чаклунки Скульде, яка мешкала в таємничій печері над Дніпром (аж надто вигадлива придибенція).

Результат того ходіння невідомий – може, в авторів забракло фантазії самим його створити.

А ще буцімто Рогнеда ходила радитись після зради Володимира до знаменитої чаклунки, якоїсь Марини Гнатівни.

Це та Марина Гнатівна, з якою нібито з тих чи тих питань консультувався навіть сам Змій Горинич! Але й Марина Гнатівна, знаменита віщунка, нічим не могла зарадити нашій героїні. Мабуть, щось бурмотіла про злі темні сили, про різних бісів та їм подібних створінь, які зело шкодять людям…

Отож Володимир, хильнувши хмільного та вдовольнивши свою незагнуздану хіть з Рогнедою, відкинувся на постелі й захропів миттєво.

Проте, як писатиме один з істориків, щось завадило йому безтурботно поспати на м’яких пуховиках… Як Юлію Цезарю в ніч перед його загибеллю в Сенаті снились (довіримося римському історику Светонію) запаморочливий політ попід хмарами і рукостискання верховного бога Юпітера. Так Володимиру вздрілася, мовляв, чорна кудлата хмара, що нависла над ним. Він здригнувся й розплющив очі. І побачив… гнівну Рогнеду, яка з ножем у руці схилилася над ним… Ще мить – і кінець, але… так не сталося…