Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

       Мама сховала її в підвал у будинку, який, як виявилося потім, був спеціально екранований від біосканерів. Спостерігаючи за тим, що відбувається в будинку, через камери, Галісія побачила смерть дідуся з бабусею, які намагалися відстрілюватися від піратів, але їх вбили пострілом з десантного бота.

        А пізніше в будинку вбили і її матір, попередньо зґвалтувавши. Шок був дуже сильний у дівчинки, і вона просиділа в підвалі два тижні, поки на ферму не повернувся батько, найманець.

        Під час нападу він був на завданні і прибув одразу ж, як дізнався про нього. Далі починається вельми нетипове життя для дитини. Батько вирішив зробити з неї найманку і потягнув із собою на базу найманців.

        Через рік Галісія, змінивши ім'я, взяла участь у своїй першій операції і вбила першу людину, такого ж найманця, як і вона сама. Це був другий спогад, який дуже чітко відклався в її пам'яті. 

        Наступний стосувався її п'ятнадцятирічного віку, коли вона втратила цноту з хлопцем, якого вона кохала, але врешті-решт він просто покористувався нею і кинув. Ось тільки Галісія не була простою дитиною і вбила його, підстерігши на вулиці.

        На жаль, було багато свідків і вона перейшла на інший бік закону. Протягом кількох років вона ще трималася і не займалася чорнухою, але незабаром зірвалася і стала виконувати замовні вбивства.

      У віці двадцяти двох років її знову знайшов батько і, відшмагавши, забрав із собою. В Атарані він прилаштував її в університет біотехнологій на денне навчання. Через три роки Галісія закінчила його з відзнакою і влаштувалася в дослідницьку лабораторію на одній з аграрних планет.

        Здавалося б, її життя налагодилося, живи і радій, але це виявилося тимчасово. Директор дослідницького інституту дізнався про її минуле і шантажем змусив виконати кілька завдань для нього.

         Спочатку було просто накопати компромат на конкурентів, але поступово він звик, і вже пішли накази про підстави. Поки справа не доходила до смертей, Галісія трималася, але, коли він їй наказав убити сім'ю біологів, які прилетіли, щоб замінити його на чолі інституту, вона не витримала і вбила його самого, після чого, зібравши речі, втекла до Нівея, де і змогла влаштуватися на аналогічну посаду.

          І ось тут ми й підходимо до останнього дня в її житті. Уже на третій день роботи вона звернула увагу, що врожай одного фермерського господарства майже на двісті відсотків вищий.

         Дослідивши зразки, вона дійшла висновку, що там використовують заборонені біотехнології й полетіла розібратися на ферму, щоб мати тверді докази, перед тим як надати розголосу цій справі.

         Підробивши документи, вона влаштувалася техніком на пів ставки у вечірній час на ферму і почала розслідування. Галісія була прискіпливою і вже за кілька тижнів вона з'ясувала все необхідне і вирішила для початку обговорити все з власником.

         Чомусь Галісія вважала, що  він не в курсі й все це творить директор ферми без його відома. Чесно кажучи, я зрозуміти не можу, звідки вона це взяла, але вирішила і попросила про зустріч, на якій і отримала постріл у груди.

          На цьому її спогади закінчуються. Покинувши її свідомість, я задумався над тим, що з нею робити. Взагалі, під своїм справжнім ім'ям вона в розшуку в трьох країнах, щоправда, в Нівеї вона могла бути цілком законно. 

          Атаран був готовий дати за її голову цілий мільйон кредитів. У Директораті Ошир, де вона встигла повеселитися, як наймана вбивця, за неї давали п'ятнадцять мільйонів, а в технократії Лірм, де вона вкрала секретні дані під час виконання завдань, за неї пропонували сім мільйонів. 

          Можна, звісно, здати її оширцям, але вона, попри своє минуле, була непоганою людиною і мені не хотілося її продавати. Можна було просто відпустити, але я все ж хотів отримати щось корисне від неї.

         З огляду на те, що вона хороший бойовик і має спеціалізацію в біотехнологіях, то її можна використовувати як помічника для Арніель, а заодно як її охоронця. З аґрафкою ми вже обговорювали необхідність охорони, все ж таки я не завжди можу бути поруч, але вона поставила умову, щоб охоронець не був звичайним солдафоном і мав хоч якийсь розум.  Думаю, Галісія для цього цілком підійде, а щодо того, захоче вона цього чи ні - не важливо. Нехай рік відпрацює щонайменше як плату за свій порятунок.

        Залишивши лікуватися Галісію в медичній капсулі, я вирушив на місток. Оскільки робити було нічого, то я занурився в медитацію, щоб убити трохи часу. Через п'ять годин із медитації мене вивів таймер, до виходу з гіпера залишалося всього кілька хвилин. Перевіривши документи на корабель, а також підготовлену заяву на реєстрацію корабля на Родреноні, я приготувався до виходу.

        —  До переходу в реальний простір три, дві, одна - ми в реальному просторі. Надходить запит на зв'язок із патрульного крейсера "Слава Родренона",- виголосив Штуін.

         —  З'єднуй,- дав дозвіл я і за мить переді мною з'явилося зображення капітана важкого крейсера сьомого покоління, флагмана флоту оборони Родренона.

          —  Борт із реєстраційним номером "YJS-421-JDKSG-003Y3" "Зертал Кванадіс", назвіть мету вашого візиту в зоряну систему Родренон. - вимовив чоловік років шістдесяти на вигляд із борідкою сантиметрів у двадцять завдовжки.

          —  Повертаюся додому,- відповів я і переслав свої документи, на ім'я Шрайка Мааса з документами на корабель. 

           —  Ви збираєтеся реєструвати корабель у зоряній системі Родренон?" - одразу запитав розслаблений капітан. Корвет - це досить потужний бойовий корабель і він міг багато шкоди завдати, звісно, зрештою місцевий флот переможе, і навіть без шкоди для себе, але, поки вони наздоженуть корабель, я можу, наприклад, зруйнувати поселення шахтарів в астероїдному поясі. Тож його переживання цілком зрозумілі.