Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Тиха радість, Галина Левтер 📚 - Українською

Читати книгу - "Тиха радість, Галина Левтер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тиха радість" автора Галина Левтер. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 77
Перейти на сторінку:
Розділ тридцятий четвертий

Москва,

  Російська Федерація, 

листопад 2001

Михайло Жаров жбурнув мобільний телефон на пасажирське сидіння. Сьогодні день поганих новин. Діти з ангіною, у весільному магазині Лілі сталося замикання. Пожежу швидко ліквідували,  але які ж збитки! Ще й колишня сусідка Шима наярювала весь вечір! Хто дав їй його номера — грім би їх побив!

Напевно, матінку шукають!  Немає спокою від тих божевільних жінок, з якими вони з братом зв'язалися колись!! Одна аліментів вимагає та матір муштрує, друга — сидить у свекрухи та виглядає на спадщину для своєї хворобливої доньки. А він казав, а він просив матір виставити те бісове поріддя! Все їм було мало! Гризли їх за ту копійку! От тепер він має і гроші, і нормальну сім'ю, а не вічно ниюче створіння!  Карінка  ж взагалі зачудила! На свою і його біду зв'язалася з Циркуновими. Завжди хотіла панянкою бути! Де той циркач, там і Давидов з компанією!

Те, що розповіла Шима (хоч якась нормальна жінка з його колишнього оточення) взагалі вибило землю під ногами. Ліну вкотре лишили напризволяще, і в школі трапився нещасний випадок. Проте є й інша версія подій: шкільні мажори, які і так її травили, спустили дівча зі сходів! Вона в лікарні. Її життя врятоване завдяки сину Бернштейнів. 

Хто такі Бернштейни  Жаров знав добре. Бо ж «великий тато» Буров тримав вугільновидобувну та енергетичну галузь на українському Сході під собою. Бернштейн з компанією були його «рішалами». 

Ех і вляпалась мала! А він просив перевести дівчину в іншу школу! Вчилась би з рівнею! Так ні ж їм! До школи близесенько!

Жаров витягнув і запалив ще одну цигарку. Телефон знову завібрував.

— Ну що за лиха година! 

Він потягнувся за телефоном. Дзвінок знову з-за кордону. 

Михайло викинув недопалок у привідкрите вікно. 

Підняв слухавку.

— Добрий день, Михайле! Це Альфред Бернштейн вас турбує…

Серце втиснулося в п'ятки. Ноги не знали натискати їм гальма чи газ. Проблеми самі його знайшли.

— Вам варто приїхати в Донецьк. — почув він на тому кінці слухавки.— Ми вас деньок почекаємо. А ні, то чекайте в гості. Пані Варварі вітання. Час пішов. Тік-так, тік-так…

Гудки свідчили про закінчення розмови. Краплі поту виступили на чолі Жарова. Він взяв курс на розворот. Потрібно додому.

Жаров лаявся сам на себе, на матір, на Карінку й всенький Божий світ.

Це ж треба, Ліна з малим Бернштейном! Він же внук Бурова! Зітруть в порох і не подивляться чи ти Дарченко, чи Жаров! 

Михайло вилаявся ще раз. За думками не встиг вчасно перелаштуватися в потрібний ряд. Ще один круг дати — геніально.

Вдома все затишно, добре. Пахло маминим фірмовим рисовим супом та дерунами. Лілі не було. Вона до  батьків вирішила заскочити аби ті допомогли з макіївськими питаннями.

Жарову було не до їжі.

Варвара Феофанівна не звернула увагу на настрій сина. Кинулась до столу припрошувати, за Таню-Ваню розповідати, переплітаючи з останніми новинами, що вислухала по телевізору.

— Мамо,— не витримав словесного потоку жінки Михайло, — долишалися дівки напризволяще! Не могли з Каріною розібратися хто коли куди їде? Чого тримали ту стерву з Ліною коло себе? Тепер маєте! Куди ви дивилися? Хіба не ясно було, що берега пустилася Каріна? 

Варвара Феофанівна тільки кліпала очицями на сина, який плювався слиною від обурення. 

Вона з наскоку і не второпала, чого син розійшовся, і до чого тут Каріна з Ліною.

Довелося правду-матінку вивалити перед матір'ю, раз по раз її відчитуючи.

— Хто ж знав, сину! Хто ж знав, що таке буде! — причитала, ніби акафіст читала, жінка.

— Я вам до того і кажу! — зійшов на крик Жаров. — Ті люди дуже, дуже серйозні. Донбас під себе підм'яли, в Україні не останню роль відіграють, в Москві до них прихильні. А ви зі своєю Лінкою навели на мене й Лілічку біду! Я все втрачу через ваші дурні голови!

— Що робити, синочку? Ой, що робити, голубчику?— плечі старої жінки здригалися, вона раз по раз ховала ніс у носову хустинку.

— Тепер плювати і ловити, мамо! Дякуйте Лілі!  Сидіть тут тихо! Не морочіться з Ліною. Ми постараємося зробити так, щоб вона не мала стосунку до нашої родини.

— Як це?

—А вона хіба нам рідня!

— Господи милий! Нащо ж так?

— Моєї смерті хочете, мамо? Нам треба спекатися її чимпошвидше!

— Синочку, прошу! Відправте до Люби! Не губіть дівчини!

— Боже мій, мамо! Ви самі не знаєте чого хочете!  Ще й тому вашому жениху дали мій номер! Ви наколотили каші, а мені розгрібати! Цілий світ дзвонить мені за Святошу!

— Ох, мій Іванович! 

— Мамо, ви ще одну біду  знайшли на мою голову! Москва сльозам не вірить. Не ридайте мені тут! Глядіть дітей!  Не так, як Лінку! Ми намагатимемося щось вирішити.

— Сину мій, мій соколе! Як же це зробити?

— Сокіл мусить летіти в Донецьк через ваш недогляд! 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 68 69 70 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тиха радість, Галина Левтер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тиха радість, Галина Левтер"