Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » "Веста" не знає пощади, Микола Козакевич 📚 - Українською

Читати книгу - ""Веста" не знає пощади, Микола Козакевич"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою ""Веста" не знає пощади" автора Микола Козакевич. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 86
Перейти на сторінку:
не знайшов. У мене він давно. Треба ж на роботі хліба відрізати або якийсь мотузок перерізати…

Злочинець був нахабний, зухвалий і самовпевнений. І це змушувало капітана замислитися. На що може розраховувати людина, яку піймали, коли вона із зброєю в руках намагалася вчинити вбивство?

— Яна Галку, торговця із Кракова, знаєш?

— Пане комісар, що я можу мати спільного з торговцями? Не знаю.

— А Згожельського з Нового Світу?

— Навіть не чув про такого.

Капітан вийняв з папки “Веста” фотознімки Згожельського, Галки та Гомолякса і подав їх злочинцеві.

— А може, когось із цих людей знаєш?

Стонка уважно глянув на фотографії. Капітан помітив, як затремтіли у злочинця руки, коли він розглядав фотографію Яна Галки, але голос звучав рівно і впевнено:

— Нікого не знаю. Вперше бачу. Клянусь богом!

Капітан узяв янтарний мундштук, окований на кінці сріблом:

— А звідки це в тебе?

— Купив у якомусь кіоску. Де саме — не пам’ятаю. Хіба ви, пане комісар, пам’ятаєте, що в якому кіоску купуєте?

— Але ти не викурив з цього мундштука жодної сигарети. Чому?

— Не курив, бо мені не подобалося з нього курити, — цинічно скривився Стонка. — Купив, але не курив. Це моє діло.

— Твоє. Твоє діло і петлю на власній шиї затягувати щораз тісніше. А відносно мундштука можу тобі сказати, що ти ніде його не купував, а одержав від свого шефа. І цей мундштук є частиною вашого паролю.

Стонка погладив себе по буйній шевелюрі:

— Ви, пане комісар, вмієте брати на бога, ого!

Проте капітан відчув, що його слова якоюсь мірою вплинули на бандита. Усмішка, досі нахабна і самовпевнена, тепер стала штучною. Однак парубійко тримався твердо.

— От бачиш, — вів далі Завірюха, відчиняючи шухляду, — тут у мене такий самий мундштук. І я точно знаю, що ти не купив його ні в якому кіоску.

Стонка зблід.

— Ну то що? Говоритимеш тепер чи ні?

— Мені більше нічого сказати, крім того, що я вже сказав, — мовив він хрипко.

— Ну гаразд, можеш мовчати, — знизав плечима Завірюха і підняв телефонну трубку: — Черговий? Хай до мене приведуть свідка, якого я передав вам позавчора. Що? Так, саме цього.

За кілька хвилин у двері постукали.

— Увійдіть! — сказав Завірюха, уважно спостерігаючи за Стонкою. Спочатку на обличчі його видно було тільки байдуже зацікавлення, та ось двері відчинилися, в кабінет зайшли двоє, і бандит мимоволі відсахнувся, немовби готуючись тікати. Але в цю мить він, мабуть, піймав на собі уважний погляд капітана, бо, оволодівши собою, знову сів.

— Бачу, ти знаєш цю жінку? — глузливо сказав Завірюха.

— Вперше бачу, — буркнув Стонка.

— Он як? Уперше бачиш? — мов фурія кинулась до нього Вероніка Галка. — А де були твої очі, виродку, як той безбожник, той бандит, мій колишній чоловік ударив мене, коли ви саме змовлялися рішити капітана? Га?!

— Пане комісар, я ніколи не бачив цієї жінки, — вперто повторював Стонка.

— Ну, чули ви таке? Не бачив мене! Може, ти й мого чоловіка, хай він пропаде, не бачив? Може, то я тобі обіцяла десять годинників, коли ти рішиш капітана?

— Мовчи, стара к…! — раптом гаркнув Стонка і кинувся до Вероніки.

— Стій! — різко вигукнув Завірюха, вдаривши кулаком по столу. Стонка зупинився.

— Сядь на місце. А ви, будь ласка, розповідайте все по порядку.

І Вероніка Галка почала свою розповідь, яку раз у раз переривали то приступи плачу, то несамовита лють проти свого колишнього чоловіка та його спільника. Вона двічі бачила цього бандита у Мінську Мазовецькому, куди той приїжджав разом з Яном Галкою. Приїхавши вдруге, вони так довго пили і розмовляли, що втомлена жінка заснула сидячи.

— Не знаю, чи довго я дрімала, та коли прокинулась, то побачила, як мій старий дає цьому бандитові мундштучок, отакий самий, як у вас, пане капітан, на столі. Дає і повчає: “Покажеш йому непомітно цей мундштучок, а він спитає, звідки у тебе такий гарний мундштучок і попросить, щоб ти дав йому подивитися. Ти дай і поясни, що це тобі родич прислав з закордону. Він запитає, з якої країни, а ти скажи, що з тієї, де кажуть “Guten Tag”. “І це все?” — допитувався оцей, крутячи мундштучок у лапах. — “Усе, — сказав Галка. — Тоді він дасть тобі “копито з зернятами”. Я не знала, пане капітан, що то за копито, в якому бувають зернята, але як старий запитав його, чи вміє стріляти з копита, то я догадалася, що то по-їхньому револьвер… Тоді я почала прислухатися, щоб почути, проти кого вони змовляються, бо, правду кажучи, я найбільше боялася, що мій старий задумує щось страшне проти Теося… — “А як я того “бляхаря” пізнаю?” — запитує оцей, пане комісар. — “Завірюха його прізвище, — відповідає мій старий. — Покажемо його тобі кілька разів, він часто буває у свого приятеля на Сольцю і завжди вечорами. Місце добре, відлюдне. Ніхто нічого не помітить…” А цей ще й вихвалявся: “Ну, мені не вперше”. Отак я довідалася, що то на вас, пане капітан, готували замах.

— І тоді ви подзвонили мені вперше? — запитав капітан, хоч майже все він уже знав з попередніх допитів Вероніки Галки.

— Ні, пане капітан. Усе це було за день до того, як на вас напали у квартирі Ремів. А я дзвонила пізніше.

— А оцей Владислав Стонка брав участь у нападі на мене в квартирі Ремів?

— Ні, — відповіла Вероніка. — Там був тільки мій чоловік і ще один мужчина, такий елегантний, з сивим волоссям. Я його не знаю.

— Але

1 ... 68 69 70 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «"Веста" не знає пощади, Микола Козакевич», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «"Веста" не знає пощади, Микола Козакевич» жанру - 💙 Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги ""Веста" не знає пощади, Микола Козакевич"