Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Пан Тадеуш, Адам Міцкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"

18 483
0
01.08.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пан Тадеуш" автора Адам Міцкевич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 98
Перейти на сторінку:
Всі бранці (грізно він сказав на те: «Дурні ви!»). Пруссак на третьому, в якийсь каптан дрантивий Увесь закутаний, а на четвертім — Зан З Міцкевичем. Тяжкий і безпорадний стан Добжинських помирив одразу з ворогами. Біргелі, Бірбаші і Вільбики гуртками Стояли й радились, як лихо одвернуть, Бо легко сваряться от так, за що-небудь, Та легко й миряться поляки. До Матвія Усі за радою, — а він їм: «Є надія! Мовчіть, не кваптеся…» Тим часом бернардин В покої увійшов, та як змінився він! Звичайно мовчазний, як точить баляндраси, Неначе ксьондз-гультяй, до вин, до меду ласий! «Ха-ха! Вітаю вас! Вітаю, ха-ха-ха! — Почав, хитаючись од сміху. — Без гріха Я побожуся вам, що влови знамениті Сьогодні сталися! Буває всяк на світі: Хто вдень, а хто вночі іде по звірину. Панове! Ой, скубіть ви шляхту навісну, Лупіть, загнуздуйте, щоб часом не брикала! Майоре! Здобичі дісталось вам чимало, А надто Графика ви стережіть як слід: Великий багатир, що славний має рід, Жар-птицею тепер сидить у вас у клітці. Як хоче вилетіть, — нехай сипне жар-птиця Сот зо три дукачів: на те ж і багатир. Тоді вже дещицю таки й на монастир Ви перекинете, щось і для мене, може: За вас молюся я, як правлю службу божу, Бо смерть не дивиться, чи хто штаб-офіцер: Сьогодні ти живеш, а завтра — фіть! Умер! Смерть, повідає Бака,[174] для всіх людей однака. П'яниці і черниці одна у неї дяка. Чи швець ти, чи купець, дитя чи сивий дід, А нападе на слід — чикне тебе — і квит! У свиті чи в кунтуші, а як візьме за уші, То рівні будуть душі, посиплються, як груші! Ах, тільки й нашого, що випив там чи з'їв… Що, якби зразів нам господар ізвелів Подати? Пуншику,[175] панове офіцери, Чи не хильнули б ми? Бо решта — все химери!» «До діла сказано! — почувся відповіт. — За пана Судію хильнути чарку слід!» Усіх сопліцівців сьогодні ксьондз уразив Такими жартами! Тим часом гори зразів На кухні смажаться. Готують пунш міцний, І офіцери так беруться за напій, Що скоро випили великої піввази Та ще й змели, либонь, двадцять чотири зрази. Сніданок той смачний майора звеселив: Білетом банковим він люльку запалив І, сміхом сміючись і сласним, і одвертим, Чи не закласти нам хоч би маленький віст? Та ні-бо: у полку я перший мазурист! До біса з картами! Прошу вас до мазурки!» Так, дим пускаючи, неначе із дворурки, І компліменти з ним він разом випускав. «Чудова вигадка, — ксьондз Робак закричав, — Хоч не годилося б, а часом, признаюся, Сутану підійму і танцювать візьмуся, Що встане курява… Ото лишень одно: Ми тут гуляємо, кружаємо вино, А як жовніри там? І то ж, панове, люди. Гадаю, що гріха великого не буде, Коли по чарці їм послати?» «Хай і так», — Майор погодився, — а ксьондз, таємний знак Сопліці даючи, шепнув: «Пошли їм спирту! — І до майора знов:-Чи вірте, чи не вірте, А як почується мазурки любий звук, То ходить ходором у мене закаблук!» От, поки пуншиком старий ласує Риков, До Телімени Плут, за рукава засмикав І мовив: «На танець прошу уклінно вас!» Та якось вирвалась, втекла, а ловелас Зіткнувся з Зосею і взяв її просити До танцю… «Рикове! Покинь-но там трубити У люльку! Ліпше он гітару ти візьми І втни веселої! У першій парі ми Підемо: я, майор, із панною своєю». Та й Зося утекла. Рвонувшися за нею, Знов Телімену він за руку ухопив. «Хай буду сучий син, коли б я говорив Неправду, панночко: відомо всім солдатам, Що в цілій армії, у корпусі дев’ятім, В другій дивізії я перший мазурист. Такий уже бува в людини певний хист! Майорське слово в тім даю вам без вагання! А як не вволите мойого ви прохання, По-офіцерському скараю вас — от так…» І цмокнув у плече, що аж лишився знак. Тадеуш, мов огнем йому сипнувши в вічі, Майора бравого ударив по обличчі. «Що? Бунт?
1 ... 68 69 70 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"