Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Пан Тадеуш, Адам Міцкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пан Тадеуш" автора Адам Міцкевич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 69 70 71 ... 98
Перейти на сторінку:
Бунтівники? — розгніваний украй, Хитнувся офіцер. — Держи його, хапай!» І шпагу видобув, удвоє ставши п’яний. Тут Робак вихопив пістоля з-під сутани: «Пали, Тадеуше! Як в ясну свічку бий!» Майор, хоч дим його і оповив густий, Проте від пострілу щасливо відхилився. Аж Риков (досі він з гітарою возився) На хлопця кинувся, — а Войський з-за стола Ножа на Рикова метнув: уже була Тому видима смерть, але за щит гітара Тим часом Різочка зо шляхтою надбіг — Плут в сіни, капітан за ним, кричать: «Жовніри! До зброї!» На той крик жовнірів із чотири Прибігло. Різочка чатує з-за дверей, Як кіт досвідчений за шафою мишей, Хтів зняти голови, попав лиш у кашкети — І всіх надвір жене. Заблискали багнети, Лунають постріли, збігається народ: Метнулись визволять Добжинських із колод Сопліцівці… Сержант багнетом двох поранив, Стріляє в третього, але туди й не глянув, Де в гніві темному Кропитель поруч з ним. А той наїжився — і кулаком страшним Сержанта вдарив (він мав руки вже на волі, А ноги сковані). Сержант простягся долі І кров'ю карабін гарячою залив. Кропитель перегнувсь, рушницю ухопив Та й ну розмахувать, неначе тим кропилом! Той пада, той біжить з обличчям омертвілим, — І так над шляхтою зробив рухомий дах Хреститель, сіючи навколо кров і жах. Колоди на тріски поламано, побито! До квестарських возів, — там ряднами накрито Рапіри, палаші, мушкети і списи, А дехто без вагань узявся й до коси. Коновка — що йому звичайна та рушниця! — Для себе й для Сака знаходить гаківниці[176] Жовніри товпляться, мішаються, кричать, Але не знати їм, куди і як стрілять, І шляхта змішана не починає бою… Аж от зчепилися. Між темною юрбою Там шабля стукає об шаблю, там тесак[177] Ударив у багнет… Досвідчений вояк, Став під стодолою здаля Нікіта Риков І гучно єгерів[178] збиратися покликав. Стрілять би, — та якраз свойого б і попав… «Гей, стройтесь!» — вигукнув (шикуйтеся до лав, Сказать по-нашому), — ніхто не чує в криках. Старий Матвій, що звик до розмахів великих, До поля ширшого — помалу відступав. Навколо шаблею він шлях свій розчищав: Там обітре штика, немов гнота на свічці, Наодмаш там рубне, що падають рушниці І люди падають, як жито від серпа, — І так старий Матвій у поле від ступа. Єфрейтор тут надбіг, найкращий із жовнірів Митець колотися. Матвія оком зміряв, Напоготову взяв свій вірний карабін (Багато ворогів скосив у битвах він) — Правиця при замку, а спереду лівиця… Немов жало змії, ворушиться рушниця!.. Увесь він знітився, плигає, припада: Тяжка Матвієві готується біда! А той, побачивши бійця собі до пари, На носа надіва старезні окуляри І держить Різочку обачно у руках. Здавалось, твердо він не встоїть на ногах, Бо йде й хитається, мов хворий чи сп'янілий. Помітив це солдат — і, всі зібравши сили, На нього кинувся шалено. Та Матвій Раптово зупинив повільний відступ свій І шаблею підбив багнета. Аж хитнувся Солдат уражений, а сивий розмахнувся І вдарив Різкою… Без сповіді умер Єфрейтор, чотирьох медалей кавалер, Трьома царевими оздоблений хрестами… Тим часом, стявшися віч-на-віч з ворогами, На лівому крилі зчиняє ревний бій Удвох із Бритвою Кропитель запальний, — Рубає знизу той, той зверху б’є невпинно: Працює в німців так новітня та машина, Що й січку тне тонку, і жито вибива… Звитяга, бачиться, для шляхти наспіва! Та правому крилу біда і небезпека: Високий прапорщик, побачивши здалека, Що вбив єфрейтора досвідчений Матвій, Помститись кинувся, шпонтон піднявши свій. (Зоветься бердишем або шпонтоном зброя, Тепер уже в військах не вживана до бою: Бувало, й колються, й рубають бердишем…  У флоті ми лише тепер його знайдем). Був дужий прапорщик і молодий літами, Тому Матвій не міг із ним боротись прямо, Без штук і хитрощів, а тільки одбивав Шпонтона бистрого, що іскрився й блищав, — І мав уже старий одну легеньку рану. Радіє прапорщик, — але радіть зарано!
1 ... 69 70 71 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"