Читати книгу - "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пан Тадеуш" автора Адам Міцкевич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
Кропитель, бачивши, до чого йде двобій, Біжить — не добіжить! — і карабін тяжкий, Крутнувши, кидає противнику під ноги, — І чути смертний крик у криках перемоги! Метнулись москалі Кропителя ловить: Він, щоб товариша від смерті захистить, Незбройним у бою лишився. Два жовніри Заплутали у чуб руки йому чотири І потягли його, як моряки баркас Міцними линвами. З'явивсь тут саме в час Гервазій. «Ножику! — гукнув Хреститель, — друже!» І, зупинившися, рубає Ключник дужий Гігантським Ножиком жовнірів по руках. Кров бризнула навкруг. Біль і смертельний жах Погнав напасників… Одна рука лишилась У довгих кучерях, — і кров’ю зчервонилась. Так орлик, кинувшись на зайця у гаю, Поживу випустить не важиться свою: Одною лапою їй держиться за спину, А другу — кігтями вгородить в деревину; Звір скочить — і порве надвоє хижака, І в поле, з лапою у спині, утіка, А біля стовбура лишилась друга лапа, І тепла з неї кров дощем червоним капа.[179] Кропитель поглядом шукає: навкруги Сплелися у бою і друзі, й вороги, А він один стоїть, лишившися без зброї! З’єднався з Ключником, і грізною рукою Махає, стиснувши залізний свій кулак. Аж раптом з натовпу з’явився юний Сак, Своєму батькові приносячи потугу, — Кремінням гостреним цвяховану мачугу:[180] Так звано на Литві воєнну булаву За днів, як війнами прославлено Литву… Не кожен справився б з тією булавою!.. Кропитель, сміючись, могучою рукою Кропило люблене схопив, поцілував, В повітрі окрутнув і наступ розпочав. У пісні не сказать, не виспівать нікому Його всіх подвигів, — та й не повірять тому. Адже не вірили у Вільні тій жоні, Що, тихо молячись, стояла при вікні, Як наступ Дєєва чинився генерала І козаки ішли на місто, мов навала: Вона ж то й бачила, як певний міщанин Всіх ворогів погнав, хоч був лише один, І генерала вбив одважною рукою. Обличчя Рикову захмарилось журбою І розпачем: лежать побиті москалі, Один по другому простягтись на землі, — Убитих двадцять три, поранених багато… А дехто кинувся й до саду утікати Чи в дім, шукаючи опіки у жінок. Радіють шляхтичі! Беруться до пляшок, А дехто паювать воєнну взявся здобич… Один лиш бернардин стояв німотно обіч, Бо заборонено брать участь у бою Ксьондзам. Досвідченість, одначе, він свою І мудрість виявив, подаючи поради… От до шляхетської гукає він громади, Щоб справу довела до жданого кінця — Пішла на Рикова. Тим часом посланця До нього засила і каже зброю скласти, Щоб не було стрільцям страшнішої напасті, Щоб не лягли усі!.. Та бравий капітан Охоти аж ніяк не мав оддаться в бран. «До зброї!» — крикнув він, і довгі карабіни Звелися, як один. «Ціляйся!» — знову лине Наказ — і порядом всі блиснули стволи. «Огню!» — і постріли громами загули, І лава москалів чудним здається плазом, Що лап десятками ворушить раз за разом, І все змішалося, втопаючи в диму. Щоправда (спирт міцний виною був тому), Багато хибили, — та впало два з Матвіїв З тяжкими ранами; один з Бартоломіїв Поліг, улучений зненацька у чоло… Рушниць на кожного у шляхти не було, І відстрілятися вони не мали сили… З шаблями кинутись молодші з них хотіли, — Та нерозважності перечили старі. Йде відступ. Дзенькіт куль по цілому дворі, По шибах домових… Підбіг Тадеуш звідти (З наказу Судії жіноцтво боронити Він мусив злякане у глибині кімнат, Хоча давно б уже і сам до бою рад). За ним, побачивши, що шляхта в лютім горі, Із карабелею вельможний Підкоморій (Бо Томаш дав-таки йому нарешті бронь). Він груди підставля одважно під огонь, З'єднавши вояків і ставши на чолі їх… Знов мати не одна заплаче по Матвіях, І Бритву ранено, і Вільбик неживий… Ксьондз Робак надійшов, за ним старий Матвій, Дають знак відступу. Жовніри з того знаку Радіють, — і велить в останню йти атаку Одважний капітан, командує: «В штики!» Шум, крики, брязк рушниць, камінний крок тяжкий
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич» жанру - 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"