Читати книгу - "Довірся мені, Альбіна Вишневська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Її хтось штовхнув, тому Юля зупинилася і оцінила ситуацію. Радісна усмішка осяяла її обличчя, варто було помітити, як з усіх боків збіглися діти і почали танцювати. Такий собі несподіваний флешмоб, з дуже красивими, яскравими гелієвими кулями. Такі акції час від часу відбувалися в стінах цього торгівельного центру.
Дівчина поправила сумочку та з усмішкою спостерігала за талановитими дітками. А коли придивилася краще, то помітила серед танцюючих дітей Тимофія. Але...
Юля повернула голову до Галини Петрівни, яка задоволено усміхалася і спостерігала не лише за онуком, а й за Юлею.
- Дивись туди, - жінка вказала рукою на величезний екран, де з'явився величезний напис: «Юлю, будь моєю дружиною!». І все б нічого, чи мало Юль у цьому центрі, ось тільки ось з екрану на неї дивилися герої її історії.
Микита дуже переживав, але підготовка вийшли на славу. Все йшло за планом. Він здалеку бачив Юлю і, долаючи власну нетерплячість, з останніх сил зупиняв себе, щоб не з'явитися раніше і не стиснути дівчину в обіймах. Як же він шалено скучив. Скільки зусиль йому довелося докласти, щоб уночі піти ночувати на квартиру до матері. А тут його розумна мамуля трішечки помилилася, запросивши Юлю з ночівлею. Хоча б попередила, але, мабуть, зовсім забігалася і забула, як домовлялися.
У руці Гранін тримав коробочку з обручкою, яку завершив нещодавно. А до неї зробив ланцюжок із кулоном та браслет, тільки це він подарує вже у ресторані. Як же приємно усвідомлювати, що твоя майстерність нікуди не поділася, хоча вже давно Микита не брався за ексклюзивні замовлення з виготовлення ювелірних прикрас. Адже колись починав саме з цього, довго працював, щоб стати тим, ким він є зараз.
Юля збентежено стиснула в руках сумочку, коли нарешті зрозуміла, що власне зараз сталося і від емоцій ледь не розплакалася. Стриматися було нелегко, коли чула бадьорі голоси присутніх.
- Юля, Юля, скажи йому «Так»!
І вона не втрималася, розплакалася, коли перед очима з'явилася гарна синя оксамитова коробочка з неймовірно гарною обручкою. А на вухо хрипкий голос Микити сказав:
- Я люблю тебе шалено, вперта жінко.
Сильні руки Микити притиснули дівчину до грудей, а губи ніжно цілували в скроню.
- Божевільний, - прошепотіла щасливо і тільки тепер почула поруч шум, гамір та привітання.
- З тобою я такий, так, так.
- Юлько! Погоджуйся! - поруч почула голос Світлани. - Погоджуйся, або ж я тобі життя не дам!
Юля розсміялася крізь сльози, подивившись на подругу, яку притискав до себе Сергій. Подруга тут же виставила руку вперед, вихваляючись гарною обручкою. Юлька тільки тепер зрозуміла, що і її Світлана вже майже заміжня жінка.
- То ти згодна? - Микита теж усміхнувся своїй групі підтримки і дістав обручку з коробочки.
Юля все ще скидала сльозинки з очей і намагалася вгамувати тремтіння в колінах. Єдине, що спромоглася – витягла руку вперед.
– Ми не чуємо! То як? Вона сказала йому "так"? – волали свідки цієї неймовірної події.
Гранін одягнув обручку на тонкий пальчик коханої, а натовп відвідувачів, здається, зітхнув з полегшенням.
Юля підняла руку вгору і голосно сказала:
- Так!
І ніби перестало існувати все довкола, коли губи чоловіка злилися з її губами в ніжному поцілунку. Але закоханим довелося повернутися в реальність, бо дружнім натовпом мали вирушити до найближчого ресторану.
Галина Петрівна з Тімом задоволено сміялись, пірнаючи в салон, доки пара вертілася біля авто.
- А ти казала, що не вийде, - зачепив хлопчисько бабусю і задоволено розкинувся на задньому сидінні.
- Якби ти на власні очі бачив її настрій вранці, то певно б теж засумнівався, мій хлопчику.
- У неї не було шансів, мій батько - крутий мужик! Я про це давно їй говорив, а вона сумнівалася.
Жінка не стала заперечувати, тому що її син – крутий чоловік. Вона схилилася до вуха онука та щось таємно розповіла.
А тим часом Юля намагалася прийти до тями. Вона збентежено стискала руку Микити і цікавилась:
- Навіть ресторан замовив? Коли ти все встиг?
– А як інакше, цей день треба відзначити, – Гранін усміхнувся, цілуючи дівчину в щоку.
Світлана з Сергієм вже десять хвилин чекали на родину Граніних на парковці ресторану, а коли всі зібралися – вирушили святкувати.
– Нарешті, ми вас зачекалися.
І лише у ресторані Юлі розкрили всі таємниці. Спільників у цій справі було багато. Світлана взагалі ледь тримала себе в руках, знаючи все від початку. Навіть той шопінг був справжнім випробуванням.
– Ти навіть уявити собі не можеш, як я хвилювалася. А коли я хвилююся, то можу наговорити багато таємної інформації. Ось чому б мене не взяли у розвідники. Уяви таку, як я, десь на перемовинах? – щебетала подруга, тримаючи Сергія за руку.
– А як було мені нелегко, коли вчора також влаштував Світлані романтичну вечерю, - розкрив власний секрет Сергій.
Світлана кокетливо торкнулася своєї зачіски і промовила, дивлячись на коханого:
- Ти піймав мене на гарячому. Мені навіть зараз здається, що мене десь обіграли.
– Тоді мені варто вже наступного тижня одружитися з тобою, щоб не передумала?
Чоловік напружився. В тім, як і всі інші за столом. А Світлана тримала інтригу. Вона замріяно розглядала обручку на пальці і мовчала. Юля також подивилася на свою руку. І ні, вона не вагалась. Тепер ні. Вона була впевнена у тому, що Микита – це її доля.
– Не вийде, - почули присутні голос Світлани і напружилися, - у тебе не вийде вкрасти у мене шикарне весілля. Тому готуйся до шаленого місяця організації цього заходу, любий.
Здавалося, що емоції на обличчі Сергія змінилося сотню разів за ці тривалі хвилини мовчання.
– Дорослі, ви такі смішні, - підсумував Тимофій, фотографуючи дорослих, - сподіваюся, що у майбутньому дівчата будуть більш впевнені…
Вечір добіг свого кінця. Микита викликав таксі, яке чекало біля ресторану. Першими вирушили додому Галина Петрівна та Тимофій. А вже другим вирушили пари закоханих. Спершу завезли Микиту та Юлю, а потім Сергій та Світлана вирушили кататися містом.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Довірся мені, Альбіна Вишневська», після закриття браузера.