Читати книгу - "Віщий сон, або Інтуїція, Софія Чайка"

Перша операція пройшла вдало. Остап почувався майже щасливим.

Літньому пацієнту з багаторічною стенокардією через спеціальний катетер ввели два стенти у звужені серцеві судини. Присутні колеги та студенти з непідробним інтересом спостерігали за операцією на моніторах. Не кожному з них доводилося бачити подібне наживо. Після закінчення процедури вони привітали пацієнта й Остапа. Всі сподівалися, що ускладнень не буде, і наступні втручання не знадобляться. Через день-другий чоловік зможе виписатися з клініки та забути про постійні болі в серці.

Щоб не заважати прооперованому, присутні юрбою перебралися в ординаторську. Головний лікар виголосив традиційну пафосну промову — привітав усіх з тим, що до їхнього провінційного містечка дісталася цивілізація. Професор висловився з цього приводу більш конструктивно, а завідувач відділення одразу ж призначив молодих хірургів, яких Остап повинен буде навчити методиці втручання.

Він бачив Яну тільки мигцем перед операцією, коли навколо збиралися лікарі. Вона стиснула йому руку й побажала удачі. Остап неохоче відпустив маленьку теплу долоньку. Йому дуже хотілося поцілувати дівчину на щастя, проте, озирнувшись навкруги, чоловік зрозумів, що зараз не час — занадто багато свідків, а він обіцяв не компрометувати Яну.

Під час операції Остап по виробленій звичці викинув з голови все, що заважало роботі. Він не помічав ані десятки пар очей, ані приглушений гул розмов, зосередившись на власних рухах та моніторі. Від точності, з якою Остап виконував маніпуляції, залежав успіх і, можливо, прогноз операції. Але пізніше він відшукав в натовпі рідне обличчя. Яна підійнялася навшпиньки, щоб Остап її помітив, і радісно посміхнулася. Він посміхнувся у відповідь, а на серці одразу ж потепліло.

На жаль, побалакати їм не вдалося. Для обговорення в ординаторській зібралися тільки хірурги та ще Хелена. Вона слідувала за ним по п'ятах, дратуючи невиправдано наполегливою увагою. Жінка поводилася так, ніби без неї операція просто не відбулася б.

Остапу довелося наполягти на тому, щоб вона не маячила у нього за спиною, а чекала разом з усіма біля моніторів. Хелена невдоволено смикнула плечем, але не сперечалася. В ординаторській же навмисно встала поруч і в якусь мить навіть взяла його під руку. Остап відсторонився й спеціально надав їй слово, щоб отримати можливість піти. Йому хотілося бачити поруч зовсім іншу жінку, і Остап пішов її шукати.

Поки він обходив кабінети та палати, які зазвичай відвідувала Яна, думки про Хелену не полишали його. Вона дуже змінилась. Стала настирливою ​​й примхливою.

В першу мить він розгубився, коли Яна переказала йому слова колишньої подруги. Остап висловився досить ясно, коли залишав Хелену в готелі, проте зараз зрозумів, що ще одного відвертої розмови не уникнути. І це в ліпшому випадку.

Незрозуміло, навіщо вона взагалі приїхала. Родзинський жодного разу не згадував про можливу інспекцію. Чи схотів зробити це без попередження? Жодного разу перед тим він не засумнівався в Остапові. Що ж сталося цього разу? Чи все це — лише примха Хелени?

Остапа не полишало відчуття, що хтось доклав руку до її приїзду. Хтось, хто не хотів, щоб між ним та Яною відбувалося щось більш серйозне, ніж звичайна інтрижка.

Невідомий запізнився, оскільки те, що він відчував до Яни, давно перейшло поріг захоплення. Так, він надав їй можливість обрати — як цивілізований чоловік, яким він вважав себе до останнього часу, та всередині Остап вже давно вважав дівчину своєю. Єдина поступка, на яку він виявився готовий — дати їй час, щоб вона зрозуміла, що вони повинні бути разом.

Власницьке відчуття, абсолютно нове для нього, дивувало Остапа, але він не хотів з ним боротися. Остап чув про подібне, але ніколи не думав, що це трапиться з ним. Звичайно ж, одруження входило в його плани — далекі настільки, що він не витрачав на них час. Жодна з попередніх подруг не зачіпала його серця. Остап сподівався, що в потрібний момент, коли він дозріє для постійних стосунків, знайдеться прагматична, розумна жінка, з якою буде легко вжитися, і яка з розумінням поставиться до його роботи. Дружні стосунки та сумісність в ліжку — ось і все, що він очікував від такого союзу. Напевно, так би все й сталося, якби він не повернувся до рідного міста.

Тепер ці міркування здавалися йому смішними. Він збирався прожити життя без кохання, задовольняючись якоюсь підробкою почуттів. Дурень!

Юна, чарівна Яна — дівчина, що з відчайдушною пристрастю та великодушністю віддає йому себе і не вимагає нічого, крім щирості, підкорила Остапа легко й невимушено, заволоділа його серцем, не доклавши до цього жодних зусиль. Колись він думав, що невинність жінки — забобон, пережиток давніх часів. Він дійсно так вважав, але коли першим пройшов шлях, по якому ніхто не ходив до нього, то відчув, як з'єдналися не тільки їхні тіла, але й душі.

Саме тому останні події він переніс особливо важко. Кожної миті під час їхньої розмови після тієї безсонної ночі, коли Остап не знав, де вона й що з нею, він боявся зірватися і наговорити такого, про що буде шкодувати. Ще більше він турбувався про те, що Яна вирішила залишити його та обрала того, кого знає її краще та довше.

Здається, все обійшлося, але певна напруженість залишилася. Легка, майже непомітна — в поглядах, в невисловлених словах, в дотиках. Відтоді вони жодного разу не кохалися — і не тому, що Остап цього не хотів. Щось утримувало його від пропозиції близькості. Можливо, він чекав якогось знака від Яни? Важко сказати.