Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- І де ж ти взявся на мою голову?! – в долоні свої вигукнула.
Де… Сам себе питаю, то радію з того, то лютую.
- З сусідньої палати одного дурдому, мабуть, - не знайшов інших слів, геть розгубився. - Вилікуй мене, будь ласка, якщо пробачити зможеш.
Я ж її люблю, прибацану, бо сам ідіот такий самий. Ні, прибацаний теж лиш я – це правда. Епітетів стільки про себе вигадав, що до ранку можу не змовкати. Аня повільно спину вирівняла, пальцями очі витерла і вклала руки на лавку обабіч себе. Підійшов впритул, присів, колінами її ноги обійняв.
- Глянь на мене, будь ласка.
Не поспашала, та прохання таки виконала. Думав розпач побачу, а там знову іскри чортячі метушаться.
- Пробач.
- За що саме?
- За все.
Ще помовчали трохи.
- Аня, ти мій останній нерв вже повільно на котушку собі намотала, зглянься. Я ж не хлопчик за тобою бігати.
- Не хлопчик? І як цю мужню дівчинку матуся нарекла?
Вже і не злюсь, просто питаю:
- А можемо як нормальні люди поговорити? Може спробуємо?
- Подай мені приклад.
Мій кактус маленький.
- Звісно, ми можемо і далі безкінечно сперечатись, характерами мірятись і все таке. Та я здаюсь. Нема більше сили в дженгу гратись: вибиваємо по черзі по одному брусочку, все чекаємо хто все розвалить. Навіщо? Пробач за все, якщо можеш і повернись. Без тебе – і не хочу і не можу.
Востаннє стільки слів одразу і не знаю коли вимовляв. Насторожено ще дивилась, та трохи надії в очах побачив. В цей момент так голосно ковтнув слину, аж відкашлятись довелось, та правду сказав.
- Шкодую про все, що не так зробив, про все що не сказав. Про те що думав і ляпнув – шкодую ще більше. Сподіваюсь, даш мені час виправити помилки. Саму чи з дитиною – все одно хотіти буду.
Обережно рук її торкнувся – крижані, ніч та осінь на вулиці. Підвівся і її за собою потягнув.
- Пішли в машину – тут холодно.
- Я не змерзла.
- Я змерз.
- Так само, як грому боїшся…
Але за мною пішла, навіть дозволила за плече обійняти. Сіли в автівку, пічку увімкнув. Не холодно на вулиці, та і не літо вже.
- І як все далі буде? – спитала вона на мене не дивлячись.
- Сподіваюсь, сама захочеш того ж, що і я. А я хочу щоб разом додому повернулись. А далі все просто – навчусь чого не вмію, згадаю що забув.
- Знову на режимі турботи заклинить?
- Що?
- Не зважай. Рушай з місця, чого в машині стовбичити? Договоримо в іншому місці. Де зупинвся? Знову дім на всю людську зарплату орендував, чи готель за всі гроші світу зняв?
- Ще ніде, думаю, може запросиш до себе?
- Що ж, доведеться, раз так. Нам сюди, - і махнула рукою в бук вулиці наліво. – На Лінтура, я покажу.
Наче на гойдалці «сонечко» зробив – все всередині стиснулось і в одну купку збіглось, а потім на місце повернулось. Дістались менше ніж за п’ять хвилин – зовсім поруч. Однокімнатна, затишна і маленька, без сусідів, слава Богу.
- Носом не крути, бо в автівку підеш.
- А я нічого і не сказав. Тут гарно.
- Пан сьогодні демократичний, - уколола вона і пішла до кухні. – Голодний?
Не те слово. Тільки їсти не хочу.
- Ні, дякую.
- А де твої речі? Іди забери з багажника.
- Я не брав сумку.
- Чого?
- Поспішав, Аня, дуже поспішав. З парку стрибнув за кермо і привіт. Хіба не ясно?
- Ти з роботи в такому вигляді?
- В якому «такому»? – от про що ми зараз розмовляємо, хіба інших тем цікавих не маємо? – Так в офіс і ходжу.
- А костюм?
- Набрид, бо весь час як дурень на параді, що повз мене йде.
- То не проводжай його поглядом, підійди ближче.
Дозволила себе обійняти. Аж руки трусяться, так боюсь рух зайвий зробити. Отак можу і до ранку стояти, просто дихати нею буду, так мені не вистачало цього.
- Не виженеш? - запитав у її маківки.
- Не можу, - пробурмотіла мені в серце.
- Давно нічого кращого за ці слова не чув.
Відсторонилась від мене. Дивлючь, повільно попливла Аніна посмішка, така дивольска, лукава. Не встиг підготуватися до наступних її слів, а вона нічого і не сказала – просто поцілунок подарувала. І не один. А я і не знав, чи хапати, чи руки при собі тримати.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Збій системи, Інна Земець», після закриття браузера.