Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Мапа до себе, Софі Сайк 📚 - Українською

Читати книгу - "Мапа до себе, Софі Сайк"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мапа до себе" автора Софі Сайк. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 17
Перейти на сторінку:
Співчуття

Я підійшла до машини, коли ти вже витягала з неї сміття, накопичене за кілька місяців.
– Ніколи не помічала, що в мене такий безлад в авто, – механічно посміхнулася ти, продовжуючи запихати картонні стаканчики з-під кави в пакет. Цікаво, скільки кави ти випиваєш за день? Проплило в мене в думках.


– Все готово, – ти повернулася від сміттєвого бака. – Поїхали до загадкового місця з загадкової скриньки.

А ще цікаво те, що без емоцій ти здаєшся більш живою. Починаю розуміти чому ти не хочеш їх повертати.

Ти завела мотор.
– Ну ж бо, сідай, – зазирнула через вікно в пошуках мого погляду.

Виходячи зі своїх роздумів, я відкрила двері й сіла в машину. Ми зрушили з місця й деякий час їхали в тиші.

– Раніше ти була більш говірка, – розрізала ти тишу.
– Я розгублена. Не можу все зв’язати докупи. Сюжет занадто стрімко розвивається. Зараз ти його рухаєш, а я лише спостерігаю, намагаючись тебе наздогнати.
– А ти не намагайся. Просто будь тут і зараз. Нехай цей момент стане точкою відліку.

Знову ця пуста посмішка. До розмови з тобою я дуже хотіла побачити твою усмішку, а зараз воліла б її уникати. Відчуття, яке я шукаю, – моторошно. Але я продовжую дивитися на тебе, тому що не можу його схопити.

– То куди нам їхати далі? – запитала ти й увімкнула радіо. – Не люблю тишу, хай хоча б ці голоси лунають, – ніби відповідаючи на моє запитання в голові.
– Подивимось, – я перевела погляд на коробку. – Думаю, нам ще кілометрів з двадцять їхати просто прямо. Я буду слідкувати.
– Домовилися.

Ти продовжувала вести машину, тихо відбиваючи ритм пісні пальцями по керму. А я раніше дуже любила тишу. Зараз її в мене відбирають, але мені байдуже. Навіть не хочеться протестувати. Щоб відволіктися від думок, я почала знову розглядати скриньку. І тут згадала, що зверху була наліпка з написом «Співчуття». Я крутила скриньку в руках у пошуках цього слова, але не знайшла нічого – лише нові плями іржі.

– У чому справа?
– Коли я вперше взяла скриньку до рук, тут був напис «Співчуття». Зараз він зник.
– Можливо, саме твоє співчуття до мене відкрило скриньку? Тому що в мене співчуття давно померло. А ти дивилася на мене, як песик із сумними очима. В них читалося саме воно. Певно, це мене й дратувало в тобі.
– А що, якщо це дійсно так? Що, якщо саме моє співчуття відкрило скриньку? Що, якщо вона відкривається лише якоюсь емоцією? Як ми її відкриємо, якщо в нас не залишилося жодної?
– Тихо, тихо, пригальмуй.

Я почула від тебе тихий сміх і заціпеніла, допоки мені не стало пекти під пальцями.
– Ай! – вигукнула я й відпустила скриньку.

На місці моїх пальців залишилися маленькі жовтогарячі плями, що продовжували тліти. Згодом на їх місці утворилися нові зони, уражені іржею.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 6 7 8 ... 17
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мапа до себе, Софі Сайк», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мапа до себе, Софі Сайк"