Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Портрет Доріана Ґрея 📚 - Українською

Читати книгу - "Портрет Доріана Ґрея"

321
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Портрет Доріана Ґрея" автора Оскар Уайлд. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 75
Перейти на сторінку:
є ознакою могутнього таланту. Він не завважив, що настала мовчанка.

— Безіле, я втомився стояти! — скрикнув раптом Доріан. — Я хочу вийти в сад. Тут така задуха!

— О, даруйте, друже мій! За роботою я забуваю про все… Але ви ніколи не позували так гарно. Ви навіть не поворухнулись! І я схопив той вираз, якого прагнув, — напівстулені уста і яскравість в очах… Не знаю, що Гаррі казав вам, але, безперечно, це він викликав у вас такий прегарний вираз. Він, певно, наговорив вам компліментів? Не беріть на віру його слів.

— Ні, ніяких компліментів мені він не говорив. Можливо, саме тому я й не вірю жодному його слову.

— Е ні, Доріане, ви добре знаєте, що повірили всім моїм словам, — заперечив лорд Генрі, мрійно дивлячись на нього своїми томливими очима. — Я, мабуть, теж вийду з вами в сад. Тут страшенно гаряче. Безіле, почастуй нас чимось холодненьким, бажано з полуничним соком…

— О, будь ласка, Гаррі. Подзвони лишень Паркерові, і я скажу йому, що подати. Я вийду в садок пізніше, бо ще маю докінчити задній план. Тільки не затримуй надто довго Доріана. У мене сьогодні так добре йде робота, як ніколи. Цей портрет має бути моїм шедевром. Та вже й тепер це шедевр.

Лорд Генрі вийшов у садок і побачив, як Доріан Ґрей, зануривши лице в прохолодне гроно бузкового цвіту, спрагло, наче вино, пив його аромат. Він підійшов до нього впритул і поклав руку йому на плече.

— Оце те, що треба, — упівголоса мовив лорд Генрі. — Бо ніщо не лікує душу так, як відчуття, і ніщо не лікує так відчуттів, як душа.

Юнак здригнувся і відступив. Він стояв простоволосий, листя розкуйовдило йому непокірні кучері й сплутало їх злотисті пасма. Очі в нього були перелякані — як у людини, зненацька розбудженої. Тонко виточені ніздрі тремтіли, якийсь прихований неспокій пробивався в трепеті ясно-червоних його уст.

— Так, — провадив далі лорд Генрі, — це велика таїна життя — лікувати душу відчуттями, а відчуття — душею. Ви надзвичайна людина, містере Ґрей. Ви знаєте більше, ніж вам здається, але менше, ніж хотіли б знати.

Доріан Ґрей спохмурнів і одвернув голову. Він не міг не вподобати цього високого стрункого молодика, що стояв поруч. Це романтичне смагляве обличчя і стомлений вигляд збуджували цікавість. Було щось несказанно-принадне в його низькому млосному голосі. Навіть ці руки — прохолодні, білі й ніжні, мов квіти, — мали своєрідні чари. На звук його голосу вони мелодійно рухались і, здавалося, теж промовляли щось по-своєму. Доріан відчував острах перед ним і соромився цього остраху. Чом це хтось сторонній мав відкрити йому його ж власну душу? Він знав Безіла Голворда вже не один місяць, але їхня приязнь зовсім не змінювала його. І ось раптом з’являється людина, що їй немовби судилося розкрити перед ним життєві таємниці… А втім, чого тут боятись? Він же не школяр чи дівчисько! Це смішно — лякатись.

— Сядьмо в затінку, — запропонував лорд Генрі. — ІІаркер уже приніс напої… Якщо ви будете довго на сонці, то зіпсуєте собі шкіру, і Безіл ніколи більше не захоче вас малювати. Засмага вам не пасуватиме.

— Та яке це має значення? — засміявся Доріан Ґрей, сідаючи на лавку в кінці саду.

— Для вас це надзвичайно важливо, містере Ґрей.

— Але чому?

— Та тому, що перед вами чудова юність, а юність — єдина річ у світі, яку варто мати!

— Я не відчуваю цього, лорде Генрі.

— Авжеж, ви не відчуваєте цього зараз. А коли до вас прийде старість, коли ваше обличчя змарніє і вкриється зморшками, коли думки зорють вам чоло борознами, а пристрасті своїм згубним вогнем висушать ваші уста, ви з жахом це відчуєте. Тепер куди б ви не пішли, ваш вигляд чарує всіх. Та хіба завжди так буде? У вас на диво прегарне обличчя, містере Ґрей. Не хмурте брів, — справді прегарне! А Краса — це прояв Генія, вона навіть вища за Генія, і то настільки, що це не потребує пояснення. Краса — одна з найбільших істин світу, як сонячне світло, як весняна пора, як відбиття в темних водах тої срібної шкаралущі, яку ми звемо місяцем. Краса — річ безсумнівна. їй дано божественне право на владарювання. Вона робить принцами тих, хто її має. Ви посміхаєтесь? О, коли ви її втратите, ви не будете посміхатись!.. Іноді кажуть, що Краса — це просто тлін. Може, й так. Але, в усякому разі, вона не така тлінна, як Думка. Для мене Краса є дивом з див. Лише поверхові люди не можуть судити за зовнішністю. Справжня таїна життя — у видимім, а не в тім, що невидиме… Так, містере Ґрей, боги щедрі до вас. Але що вони дають, те скоро й забирають. Перед вами лише кілька років життя справжнього, багатющого, розмаїтого! А коли мине ваша юність, а з нею і врода, — тоді ви раптом відкриєте, що час перемог промайнув, і надалі доведеться вдовольнятися перемогами настільки мізерними, що порівняно з минулим вони здаватимуться вам гіркішими, ніж поразки. Кожен місяць наближає вас до того жахливого майбутнього. Час — ревнивий, він зазіхає на ваші троянди й лілеї. Ваше лице пожовкне, щоки позападають, очі потьмяніють. Ви будете неймовірно страждати… О! Тож розкошуйте часом, допоки юні! Не легковажте золотою своєю порою, слухаючи занудних святош і вдосконалюючи безнадійних невдах, не кладіть своє життя заради неуків, нездар і нікчем, ідучи за хибними ідеями і нездоровими потягами нашої доби. Живіть своїм життям! Тим чудовим життям, що є у вас! Нічого не проминіть, шукайте всякчас нових вражень. І не бійтесь нічого. Новий гедонізм[11] — ось що потрібне нашому поколінню. Ви могли б стати його наочним символом. З такою зовнішністю — все у ваших руках! Але світ належить вам лише на короткий час… Я з першого погляду зрозумів, що ви зовсім несвідомі своєї сили й своїх можливостей. Багато чим ви вразили мене, і я відчув, що мушу допомогти вам пізнати самого себе. Я подумав, як це було б трагічно, коли б таке життя пропало намарно. Бо ж так швидко промайне ваша юність, так швидко!.. Звичайнісінькі лугові квіти в’януть, але розцвітають знову. Верболіз і наступного літа в червні ряхтітиме золотистим цвітом, як і тепер. За місяць ломиніс укриють пурпурові зорі, і рік у рік зелена сутінь його листя знов і знов іскрітиме

1 ... 6 7 8 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Портрет Доріана Ґрея», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Портрет Доріана Ґрея"