Читати книгу - "Том 6"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Альбіно! Сестро!
(Одчиняє миттю хвіртку і вибігає за ворота.)
Чутно гомін радісного вітання. За хвилину воротар-герма-н е ц ь відчиняє браму і кивав на міма, потім удвох з ним уносить в перистиль легеньку лектику (ноші з наметом і з запонами, на чотирьох ніжках, як ліжко). В лектиці сидить, одхилившись на подушки, JI ю ц і л л а, тоненьке, дуже хоровите дівча-підліток. За лектикою йде поруч з Мартіаном А л ь б і н а, ще не стара, але дуже бліда, з сивуватим волоссям і сумними, втомленими очима. По знаку Мартіана слуги становлять лектику недалеко від ставка, вносять речі новоприбулих у кімнати, в глибину оселі; мім там у кімнатах зостається, а воротар вертається за браму і зачиняє її за собою.
А л ь б і н а
Що се, Мартіане, який чудний у тебе воротар?
Не то — не відчиняє, навіть стукать у браму не дає.
Та ще й кричить по-варварськи, аж я перелякалась!
Мартіан
Германець він, по-нашому не вміє.
А не пускав тому, що я гостей ніколи не пускаю в час роботи і не люблю, щоб стукались, клієнти ж крізь сіни входять.
Мартіан з Альбіною сідають на лавці недалеко від лектики, але не поруч із нею.
JI ю ц і л л а
Дядечку, а де
Аврелія?
Мартіан (нахилився, наче щось підняти)
Немає дома.
JI ю ц і л л а
Шкода!
Я так хотіла бачити сестричку!
А л ь б і н а
Та ще побачиш, певне ж, непадовго вона пішла.
(До Мартіана.)
Таж правда?
Мартіан
Я не знаю.
А л ь б і н а
А ми, сюди йдучи, там під горою молодика зустріли, так подібний до тебе! Може, то був твій Валент?
Мартіан
Запевне.
А л ь б і н а
От, якби напевпе зпала, то я б його затримала, а так не зважилась.
JI ю ц і л л а (До Мартіана)
А братик хутко прийде? Мартіан
Не думаю.
А л ь б і н а (глянувши на брата, нишком до нього) Ти мовби щось...
Мартіан (твою нишком)
Нічого.
Нехай я потім...
JI ю ц і л л а
Дядечку, скажи, сьогодні день щасливий?
Мартіан
Тим щасливий,
що ви приїхали.
JI ю ц і л л а
Ні, ти не знаєш...
Я все боюсь, коли б пе був феральний *.
А л ь б і н а
Та ні-бо, доню, я ж тобі казала.
JI ю ц і л л а
Ми, дядечку, три кораблі впустили в Александрії — все в феральні дні вони відходили.
А л ь б і н а
Ну, і впустили погожі дні, на морі нас хитало.
Дарма! Зате доїхали живі, а то ще хто зна, як було б!
Мартіан
(нишком)
Альбіно, чи то вона у тебе ідолянка?
А л ь б і н а
(теж тихо)
Крий боже, то вона через недугу така слабенька духом.
JI ю ц і д л а
Мамо! Дядьку!
Що ви шепочетесь? Кажіть по правді — феральний день?
А л ь б і н а
Та де ж там!
JI ю ц і л л а
Календар!
Ой, дайте календар!..
(Болісно кривиться і хапається за серце.)
А л ь б і н а
(в тривозі кидається до неї)
Дай, Мартіане, прошу тебе. Ось зараз, зараз, доню!
Мартіан іде в таблін і вииосить звідти календар — мармуровий кубик з написаним на ньому календарним текстом у три стовпці на кожному боці.
JI ю ц і л л а (переглянувши одну шпальту)
Так, правда, день Венери... Слава богу!
(Заспокоєна, одхиляється на подушки, але зараз же знов тривожиться і починає щось шукати')
Де, мамо, булла?
А л ь б і н а
(виймає з мішечка, що коло пояса, невеличкий медальйон на стрічечці)
Ось.
(Хоче знов сховати.)
JI ю ц і л л а
Ні, дай сюди,
ти ще загубиш.
(Бере буллу і чіпляє собі на шию.)
Мартіан
Що ж таке в тій буллі?
JI ю ц і л л а
Так, камінець— «гадюче око» зветься — жрець Ескулапа дав у Сіракузах, там мама в храм ходила.
Мартіан (до Альбіни)
Правда, сестро?
А л ь б і п а
(непомітно для Люцілли зробила знак Мартіанові, що ні.)
Та мусила вже... Що ж ти з нею зробиш?
JI ю ц і л л а
А в храм Лібітіни * ми вдвох підем, як відпочину. Мама от не хоче, а там на кораблі казала жінка, * що просто як рукою здійме слабість.
Мартіан
Ти в мене й так поправишся, Люцілло.
А л ь б і н а
Отеє ж я й привезла її до тебе на поправку. Єгипетська весна їй завжди шкодить: той гарячий вітер — то чисте пекло.
Тут як у раю — так легко дихати...
(Глибоко дише, втішно усміхаючись.)
А л ь б і н а (теою усміхається)
От бачиш, доню,— казала ж я, що добре в дядька буде!
М і м приходить, бачить, що сонячний дзигар вже весь покритий тіїїню, і здіймав клевця, щоб ударити в дошку, але Мартіан робить йому знак, що не треба, і показує рукою на браму. Мім, покинувши клевця, відчиняє хвіртку, торкає воротаря і показує йому на бічний прохід у дворі; той увіходить у двір, зачиняє хвіртку, засуває важким засувом браму і йде собі праворуч через двір у бічний прохід. Мім вертається і наливає кухликом воду
в клепсидру.
JI ю ц і л л а
(тривожно мацає в себе на грудях і шукає навколо.
З одчаєм.)
Ой мамо, лихо! Я згубила рибку!1
А л ь б і н а Як, донечко? Вона ж була на шиї.
JI ю ц і л л а Шнурочок, певне, перервався...
(Ламле руки і здіймає їх угору.)
Боже!
Прости мене! Прости!.. Ой мамо, мамо!
Навіщо я тебе в той храм послала!
Господь прогнівався за Ескулапа і рибку одібрав, бо він не хоче, щоб я, нечиста, знак Христовий мала.
Ох, мамочко, тепер же я умру!..
Ой, нащо ж ти пішла до Ескулапа!..
Альбіна безпомічно дивиться на Мартіана.
1 Рибка — відома первохристиянська емблема; вона повстала з сього: грецьке слово tXdug (риба) складається з початкових літер грецьких слів, що означають — «Ісус Христос, син божий» спаситель»,
М арт
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Том 6», після закриття браузера.