Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Лютий шаленів хуртовинами 📚 - Українською

Читати книгу - "Лютий шаленів хуртовинами"

259
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лютий шаленів хуртовинами" автора Лев Уланів. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 30
Перейти на сторінку:
вірити нема в що. «За яку ж Україну боремося, якщо вбиваємо, катуємо своїх же українців? — не давала спокою думка. — За що вбили Наталю, — яка була єдиним моїм щастям на землі? За що?» Чапка відповів просто і коротко. Але тепер Юрко усумнився, чи має право Чапка чинити розправу на власний розсуд. Перед хлопцем промайнуло його життя у підпіллі, і він уперше замислився над цим. Яка мета, який смисл такого життя? Поки жила Наталя, він не знав цих думок. Просто виконував те, що наказували, і був щасливий, коли при зустрічах десь у лісі Наталя цілувала його.

Тепер Наталі немає, і Юрко глибоко переживав втрату її.

В підземеллі було тихо, як у могилі. Тільки десь сумно, одноманітно падали каплі із стелі.


* * *

У глибині невеликого парку в центрі Яворова стоїть дерев’яний двоповерховий будинок з верандою. Колись тут жив власник лісозаводу пан Зелевинський. Тоді часто, майже щодня, допізна світилися вікна будинку, линула музика, відчинялись і зачинялися двері, пропускаючи гостей-багатіїв.

У вересні 1939 року, після визволення Західної України, до будинку прийшли робітники лісозаводу:

— Тут буде наш районний комітет партії, — сказав один з них.

А через тиждень цього робітника, — його звали Іван Михайлович Микуляк, — обрали секретарем Яворівського районного комітету партії. У дні Великої Вітчизняної війни Микуляк пішов на фронт. Після перемоги над фашистською Німеччиною демобілізувався і повернувся в свій район.

Довго не гасне світло у цьому великому будинку. Багато робітників і колгоспників приходить сюди. Навідується і начальник районного відділу МВС разом з командиром батальйону оперативних військ майором Грушевим та його заступником майором Івановим.

Ось вони всі сидять у секретаря райкому в просторій з голубими шпалерами кімнаті. Бюро розпочнеться за півгодини. Вітерець, залітаючи у відчинену кватирку, хитає бордову гардину, і вона ворушиться, наче жива. Глянувши на великий годинник з довгим маятником, Іван Михайлович сказав:

— Час починати.

В цю мить на сходах почулося тупотіння, двері відчинились, і в кімнату вбігла чорноока дівчина років п’ятнадцяти. Вона була закутана у велику хустку, що спускалась аж до п’ят. На порозі дівчина зупинилась і якось розгублено глянула на всіх. Потім рішуче підійшла до Микуляка і тихо сказала:

— Іване Михайловичу, в нас у Рудному людина з лісу.

Начальник районного відділу МВС і Грушевий швидко вийшли з кімнати. Незабаром вулицею рушила група солдатів.


VI

Андрій сидів у своїй кімнаті і писав листа старому фронтовому другові. Він скаржився, що на службі самі невдачі, певне, тому, що взявся не за свою справу.

За вікном чувся капіж. В калюжах купалися наїжачені веселі горобці. В усьому відчувався подих весни.

Ільїн кинув ручку і замислився, дивлячись на безтурботних пташок. Сонячні промені наче ніжною теплою рукою торкнулися щоки капітана.

У двері тихо постукали, але офіцер не почув. Постукали ще раз, дужче. Ільїн відчинив двері і побачив Ганку. Дівчина була чимось стурбована. Завжди рожеве, усміхнене обличчя цього разу було блідим і серйозним.

— Можна до вас? — ніби стогін злетіло з її уст.

— Заходь, Ганко, — поспіхом запросив капітан. — Що сталося? Чи не образив хто?

Ганка не відповіла, переступивши поріг, вона тяжко зітхнула.

— Що з тобою? — стривожився Ільїн.

— Я хотіла спитати… У Рудному вчительку вбили? — схвильовано почала Ганка.

Ільїн насупився. Йому не хотілося говорити про це, але він все-таки відповів:

— Так, це правда.

Дівчина прикусила губу і одвернулася до стіни.

— Ти що, Ганко? — співчутливо спитав Ільїн, підійшовши до неї.

— Так. Шкода Наталку Йосипівну. Вона мене вчила. За що ж її вбили, за що?.. Вона така хороша була…

Ільїн поклав руку дівчині на плече:

— Мабуть, за те і вбили, що хороша. Те, що для людей добре, для бандитів погано…

— А хто такий Чапка? — несподівано запитала Ганка, повернувшись до капітана.

Той швидко глянув дівчині в очі.

— Звідки ти знаєш про Чапку?

— Та люди гомонять. А в школі ось які листи знайшли вранці, — Танка подала Ільїну аркуш паперу, на якому друкованими літерами було надряпано кілька рядків. Бандити наказували учням кинути школу. Посередині було намальовано великий чорний тризубець, а внизу підпис: «Чапка».

— Знову він, — процідив крізь зуби Андрій.

Ільїн сунув листівку в кишеню і почав надягати шинель.

— Ти вибач, Ганко, мені треба йти. А ти спокійно вчись, не бійся.

— А я й не боюся, — гордо відповіла Ганка, і очі її спалахнули.

— Молодчина, — похвалив дівчину Ільїн.

Потім узяв зі столу недописаного листа, швидко глянув і розірвав на шматки. «Розпустив нюні, вояка, — насмішкувато подумав він про себе. — Діло треба робити, а не хникати». І рушив до дверей.

— Ну, Ганко, бувай. Справи!

1 ... 6 7 8 ... 30
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лютий шаленів хуртовинами», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лютий шаленів хуртовинами"