Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Шопоголік на Мангеттені 📚 - Українською

Читати книгу - "Шопоголік на Мангеттені"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шопоголік на Мангеттені" автора Софi Кiнселла. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 22
Перейти на сторінку:
її приміряла, мені спало на думку, що насправді я не порушую своїх нових правил. Річ у тому, що вони мені будуть потрібні.

Зрештою, в якийсь момент мені знадобиться нове взуття, правда ж? Взуття всім потрібне. І, звичайно, набагато розумніше купити зараз щось стильне – те, що мені справді подобається, ніж чекати, доки моя остання пара зітреться остаточно. А потім у жодній крамниці не знайдеш нічого доброго. Це справжня мудрість. Це ніби… застрахуватися від ризиків на взуттєвому ринку.

Я виходжу з «Ел-Кей Беннетт», радісно обхопивши дві нові блискучі сумки, огорнута теплим, радісним сяйвом. Я не маю наміру йти додому, тож вирішую зазирнути в «Даруй радість» на другому боці вулиці. Це одна з тих крамниць, де продаються рамки Сьюз, і це вже стало моєю звичкою – зазирати сюди щоразу, як тут проходжу, просто щоб побачити, чи не купує їх хтось.

Я з дзенькотом розчиняю двері й усміхаюся продавчині, що скидає на мене очима. Це така чудова крамниця. Тепла, запашна і сповнена всіляких чудових штук: поличок із хромованого дроту, скляних таць з вирізьбленими візерунками… Я прослизаю повз стенди з записниками у світло-бузкових шкіряних обкладинках, заглядаю вгору – і ось вони! Три пурпурові твідові рамки, зроблені Сьюз! Мене й досі охоплює такий захват, як я їх бачу.

Боже мій! Мене накриває радісне збудження. Там стоїть покупчиня… і тримає одну з рамок. Вона справді її тримає!

Якщо вже говорити зовсім чесно, я ще жодного разу не бачила, щоб хтось купував бодай одну рамку від Сьюз. Тобто я розумію, що їх, либонь, купують, бо вони продаються, але ніколи цього не бачила. Господи, як же круто!

Я тихенько йду вперед, а покупчиня перевертає рамку і хмуриться, побачивши ціну, аж мені в грудях щось здригається.

– Просто прекрасна фоторамка, – кажу я мимохідь. – Дуже незвичайна.

– Так, – згоджується вона… і кладе її на полицю.

«Ні! – розпачливо думаю я. – Ану, візьми назад!»

– У наш час так складно знайти гарну рамку, – проваджу я далі. – Ви так не думаєте? А коли вже знайшли, треба просто… хапати її! Доки хтось інший не забрав.

– Еге, мабуть, – каже покупчиня, піднімає прес-пап’є і знову хмуриться, побачивши ціну.

А потім узагалі йде кудись. От що я можу вдіяти?

– Ну а я, мабуть, візьму собі, – голосно кажу я, беручи рамку. – Це буде просто чудовий подарунок. Хоч для чоловіка, хоч для жінки… Адже фоторамки потрібні кожному, правда ж?

Та покупчиня, здається, на мене зовсім не зважає. Але то нічого: коли вона побачить, як я купую рамку, може й передумати.

Я поспішаю до каси, і жінка за нею всміхається мені. Гадаю, вона власниця магазину, бо я бачила, як вона екзаменувала працівників і домовлялася з постачальниками (не те щоб я часто сюди заходила, це просто збіг).

– І знову вітаю вас, – каже вона. – Вам ці рамки справді полюбились, еге ж?

– Так, – голосно відповідаю я. – Ще й за таку дивовижну ціну!

– Але та покупчиня розглядає скляний графин і навіть не слухає.

– Скільки ви їх уже накупили? Штук, мабуть, із… двадцять?

Що? Моя увага повертається до власниці магазину. Що вона таке верзе?

– Чи навіть тридцять?

Я шоковано дивлюся на неї. Вона що, стежить за мною весь час, коли я сюди заходжу? Хіба це не заборонено законом?

– Ціла колекція! – люб’язно додає вона, загортаючи рамку в папір.

Я маю щось сказати, бо інакше вона вирішить, що всі рамки Сьюз купую я, а не клієнтура. Це ж просто смішно. Я вас благаю, три десятки! Я купила лише штуки… чотири. Ну, може, п’ять.

– У мене їх не так уже й багато! – хутко відповідаю. – Мабуть, ви мене плутаєте з… кимось іншим. І взагалі, я не лише по рамку прийшла! – весело сміюся, щоб показати, якою кумедною мені здається сама думка про це. – Мені, правду кажучи, треба ще трохи… оцього.

Я навмання хапаю кілька великих різьблених дерев’яних літер з найближчого кошика і простягаю їй. Вона осміхається й одну за одною розкладає літери на обгортковому папері.

– П… Т… Р… Р…

Продавчиня завмирає, спантеличено розглядаючи літери.

– Ви намагалися скласти слово «Пітер»?

О Боже правий! Хіба речі завжди купують навіщось?

– Емм… так, – відповідаю я. – Це для мого… мого хрещеника. Йому незабаром буде три.

– Як мило! Тоді отак. Додамо І та Е, відкладемо зайву Р…

Жіночка дивиться на мене турботливо, ніби на розумово відсталу. І, як на мене, має цілковиту рацію, бо я не можу скласти з букв слово «Пітер», а це ім’я мого хрещеника.

– З вас… 48 фунтів, – каже вона, і я дістаю гаманець. – Знаєте, коли купите щось на 50 фунтів, отримаєте в подарунок ароматизовану свічку.

– Справді?

Я зацікавлено дивлюся на жінку. Мені не завадила б свічка з приємним запахом. І лише за якихось два фунти…

– Напевне, я щось зможу знайти… – припускаю я, обводячи поглядом магазин.

– Складіть з дерев’яних літер повне ім’я свого хрещеника, – радить мені власниця магазину. – Яке в нього прізвище?

– Гм, Уїлсон, – ляпаю я, не замислюючись.

– Уїлсон, – на мій жах, вона починає порпатися в кошику. – У… Л… Ось О…

– Загалом… – кажу я хутко, – загалом, краще не треба. Бо… бо… його батьки розлучаються, і він може змінити прізвище.

– Справді? – перепитує власниця магазину й зі співчутливим обличчям кидає літери назад до кошика. – Як жахливо. То між ними тепер ворожнеча?

– Так, – відповідаю я і роззираюся по крамниці, шукаючи, чого б мені ще купити. – Страшенна. Його… його мати втекла з садівником.

– Ви серйозно? – власниця магазину витріщається на мене, і я раптом помічаю, що пара поблизу також мене слухає. – Вона втекла з садівником?

– Він був… надзвичайно спокусливий, – вигадую я далі, беру скриньку для прикрас і бачу, що вона коштує 75 фунтів. – Вона не могла стриматися. Чоловік застукав їх разом у сараї для інструментів. Хай там як…

– Господи милосердний! – говорить власниця магазину. – Це здається неймовірним!

– Це щира правда, – долинає з іншого кутка крамниці.

Що?

Я озираюся – жінка, що розглядала рамки Сьюз, іде до мене.

– Ви, здається, говорите про Джейн із Тімом? – каже вона. – Просто жахливий скандал, правда ж? А втім, мені здавалося, що їхнього малого звати Тобі.

Я витріщаюся на неї, не годна вимовити й

1 ... 6 7 8 ... 22
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шопоголік на Мангеттені», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шопоголік на Мангеттені"