Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Лірникові думи, Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Лірникові думи, Руданський"

179
0
16.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лірникові думи" автора Руданський. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 18
Перейти на сторінку:
class="v">І послухав господь Ноя,

Колос оставляє,


Но рід грішний, нечестивий


Й того не вважає.





ІV





І говорить господь Ною:


«Сину вірний, Ною!


Ти готуйся,- все кінчилось!


Кара над земльою!




Знаєш рибу, що на собі


Цілий світ тримає?


Тая риба стрепенутись


Штири рази має.




І раз перший стрепенеться-


Світ весь затрясеться.


І земля вся надокола


З небом розірветься.




І раз другий стрепенеться,


І перед тобою


Уже кінцями потоне


Земля під водою.




І раз третій стрепенеться.


І пройде година,-


І сухою в світі буде


Тілько середина.




І останній раз стріпнеться -


Цілий світ застогне,


І на милю під водою


Вся земля потоне.




І даремне не молися:


Не зміню я кари.


Лиш тебе спасу з сім'єю


І звірів по парі.




Ти, лиш Ною, із сім'єю


Будеш в світі жити,


Поспішай лиш до потопу


Корабель зробити».





V





Повернувся Ной додому,


Всю сім'ю скликає


І з сльозами волю божу


Їм оповідає.




І сам іде із синами


Дерево рубати.


А жінок послав на поле


Хліб святий збирати.




І рубає Ной з синами,


Бог їм помагає:


Що сокирою ударить -


Дерево спадає.




Аж в полудень - що за диво!


Син іде до тата


І приносить на долоні


Сірі мишенята.




І поглянув Ной старенький,


І говорить сину:


«Перейде наш світ великий


На лиху годину.




Ото видиш дві комахи -


Такі будуть люди.


А то - сірі мишенята-


Іх худоба буде.




А то - плуг їх такий буде...


Сину, милий сину!


Перейде наш світ великий


На лиху годину!




Віднеси іх туда, сину,


Де вони взялися.


Положи іх на то місце


Й богу помолися!»




І відніс їх, і почали


Карлики орати,


А синок пішов до батька


Дерево рубати.





VI





Стрепенулась сильна риба,


Страшно загуділо,


Потряслося ціле небо,


Сонце потемніло.




І покинув Ной рубати,


Став синів скликати,


І казав дилі колоти


І стовпи тесати.




Тешуть, колють, дошки пилять,


Бог їм помагає,


Но, на лихо, і диявол


Голову стромляє.




І що за день бідні діти


3 потом нарубають,-


Чорти ноччю все надпилять,


Другим підміняють.




А сини собі байдуже:


Того не вважають,


Все новії стовпи тешуть,


Пилять і рубають ..




І от знову загуділо,


Риба затряслася,


І краями земля всяя


Морем облилася.




I покинули тесати,


Стали будувати;


Но не знати, як до дошки


Дошку підібрати:




Все без міри у них було!


А потоп близенько! ..


І Ной сів, і зажурився,


І з дихнув тяженько.





VII





І поглянув господь сильний


З неба високого,


І до Ноя посилає


Ангела святого.




І злітає ангел з неба,


І говорить Ною:


«Не журися, вірний Ною:


Сильний бог з тобою!




Не журися, вірний Ною,


Не велике горе.


Хоть по кінцях цілу землю


Затопило море.




Ще раз третій не стрясуться


Світові основи,


А у тебе уже буде


Корабель готовий.




Бери дошку, яку хочеш,


Приклади до дошки,


І котора з них велика -


Стули кінці трошки.




Як коротка - натягни їх,


І -вона пристане.


А що діти натесали -


На будівля стане.




Помолись тілько богу,


Щоби дав бог сили! -


І з сим словом віддалився


Ангел яснокрилий,




І Ной міряє, стуляє,


Кінці натягає


І в суботу до неділі


Корабель кінчає.





VIII





І в неділеньку святую


Страшно загуділо.


Земля всенька затряслася


Море закипіло.




Летять птахи, ідуть звірі,


Каждії по парі.


Тілько люде п'ють, гуляють


І не чують кари.




І зібрався Ной правдивий


Із сім'єю свою,


І по парі бере птахів


І звірів з собою.




Тілько птаха-носорожець [7]


З сили загорділа


І ховатись від потопу


З Ноєм не хотіла.




А тим часом все кінчилось.


Двері зачинились,


І підземнії основи


Ще раз затрусились.




Земля з шумом упірнула,


Море розіллялось,


І від страху сонце ясне


В хмари заховалось.





ІX





Потонули, які були,


Самі вищі гори.


Наступила ніч темненька,


Показались зорі.




І кровавий місяць сходить,


Сумно поглядає,


Як той батько нещасливий,


Що синів ховає.




І як гріб, стояло море,


Хвилі не збивало


І, як камінь надмогильний,


Корабель тримало.




А в повітрі птахи вились,


Вились, утопали,


Но до корабля святого


Приступу не мали.




От і птаха-носорожець


В морі показався,


І ріг його серед моря,


Як віха, піднявся.




І проглянули то птахи, -


Звились, полетіли


І на ріг той віддихнути


Раптом всі і сіли.




І впірнув він головою -


Птиці позлітали.


Тілько вигулькнув наверха


Птахи знов сідали!




І сідали, і злітали,


Поки не втопили.


Так завсігди тим буває:


Хто гордиться з сили.




І кінчилась кара божа


Риба підступає


І на собі цілу землю


Знову підіймає.




Вода сплила; Ной остався,


Вийшов, подивився


І заплакав над землею,


Й господу молився.




І молився, собі жичив


Лучче умирати,


Ніж такую страшну кару


Другий раз віщати.




І на теє господь з неба


Дощик посилає;


Дощик сипле,- а до Ноя


Господь промовляє:




«Не затоплю більше світу.


Ною! не журися.


Годі землю оглядати,


В небо подивися!-




І поглянув Ной на небо:


Дощик не вгасає,


А веселиця з багорів


Воду випиває.




То дав господь ознак вічний,

1 ... 6 7 8 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лірникові думи, Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лірникові думи, Руданський"