Читати книгу - "Заборони для відьми, Велена Солнцева"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Дброго тобі дня, Василино.
Збентежено побажала:
-І вам не хворіти. - а потім схаменувшись грудьми пішла на нього. - А ти хто будеш? Ти роду нелюдського, так що робиш у наших краях дрімучих?
Перший страх пройшов і тепер природна шкідливість починала гору брати. Незнайомець не відступив як я очікувала, і тепер я мала унікальну можливість милуватися гарним, гладким, накаченим торсом.
-Лісантііл.
-Чуєш, Лис. - відразу скоротила його ім'я, від чого незнайомець примружив свої незвичайні очі. - А ти чого це на мене напираєш?
Тепер його очі значно розширилися, а зіниця тремтіла почав то звужуватись, то розширюватись. Він відступив першим.
-Ти завжди така нахабна?
Задерши голову догори повчально вимовила:
-Нахабство головна відмінна риса відьом. - потім ще раз уважно оглянув гостя додала. - А тепер збирайся і на вихід, мені ніколи за тобою доглядати.
У незнайомця очі значно округлилися, не звик до такого звернення. Та тільки мені справді ніколи було возитися з ним, у село ж збиратися треба, а сонце вже високо в небі, опівдень не за горами.
-Ну чого дивишся? Збирайся кажу, мені йти потрібно.
-Мені одягти нічого.
Вийшло у нього дещо скривджено. Тяжко зітхнувши покликала:
-Кузьма!
Домовик з'явився з хитрою усмішкою на обличчі.
-Хворому речі треба дістати, піти голий не може.
Він тямливо кивнув і вже за мить перед нашим гостем лежали цілком пристойні штани та сорочка. Але диво, явно заморське, з гидливістю підняло ці речі, потім понюхало, не знаю що він там винюхати хотів, після чого категорично промовив.
-Це я не одягну, це ношене.
Знизала плечима.
-Не хочеш не треба. Можеш іти у простирадлі.
А в самої аж зуби від жадібності зводить. Все ж таки за добу втратити дві сорочки і простирадло добротне - це вже перебір. Лис цей, даремно що не рудий, аж зубами заскрипів та на мене пішов примруживши зміїні очі свої.
-Ти хоч розумієш з ким розмовляєш, дівчино?
Випнувши свій верхній аргумент відповіла:
-Я відьма, а ти хворий про допомогу благаючий. Я не відмовила, допомогла, а тепер йди.
Ніколи не бачила щоб так швидко покидали мою хатинку. Двері все ж таки не витримали.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заборони для відьми, Велена Солнцева», після закриття браузера.