Читати книгу - "Олександр. Її монстр, Влада Калина"

- Та пам'ятаю я, що в тебе День народження. Пам'ятаю.   

- Боже, що з твоїм обличчям? Ви, що тут билися?!

- Не дивись на мене. Ік! - знову гикнув Євген. - Це не я.

- Шурик ти не можеш без бійок. Хто на цей раз вивів тебе із себе?...     

***

День народження!

Красивий багатоповерховий будинок з охороною та відеокамерами. У всіх вікнах горіло світло і навіть скрізь на вулиці. Зараз був вечір, але видно, як удень. З лівого боку будинку, краєм ока можна було помітити частину басейну. У якому вже хтось із гостей плавав та сміявся. Одним словом розважалися на повну.

- Мені б так жити! - сказала Алла, стоячи біля Анжеліки. Дівчата розглядали будинок із високо піднятими головами.

 - Ти маєш на увазі, що хочеш, щоб до тебе на День народження приходили незнайомі люди?

- Та заспокойся ти. У багатіїв так прийнято. Тут повно таких як ми. Половина незнайомих. - Алла почала штовхати подругу в спину, щоб та йшла далі. Двері будинку відчинилися, і звідти вийшло кілька хлопців.

- Привіт дівчата! Які гарні! - один із них підійшов ближче до Анжеліки. Він поклав свою долоню на талію. Дівчина швидко відійшла убік, давши зрозуміти, що не бажає, щоб її лапали.

 - Ух які дикі.

 - Хлопці відчепіться від них. - Сказав чоловічий голос у Анжеліки за спиною. Дівчата обернулися. Анжеліка побачила перед собою не надто високого, худорлявого, зеленоокого хлопця у синій футболці.

- Максиме! - крикнула Алла і кинулася його обіймати. - Ти чого так довго?

- А, що ти вже встигла скучити?

- Ще й як, - дівчина поцілувала його.

- Ти не казала, що в тебе така сексуальна подружка. - Подивився так підозріло на Анжеліку, що їй стало ніяково.

- Ця моя сукня робить її такою сексуальною, - засміялася Алла, підморгнула подрузі.

Анжеліка почувалася жінкою легкої поведінки в цій сукні, якщо її можна було назвати. Вона нервово, руками, намагалася поправити свою сукню блакитного кольору, довжиною до чверті стегна. Вона не звикла носити таке. Всі ці міні-спідниці та міні сукні, не для неї. Дівчині захотілося сховатися десь у кутку, тихенько сидіти, не показуватись нікому.

У шафі Алли вибір одягу був не особливо. Ні, звичайно ж одягу багато, а вибрати нема з чого. А з чого тут вибирати? З коротких суконь і міні-спідниць, та й ще пара коротеньких шортиків. Що в одязі, що без нього.

Анжеліка сьогодні виглядала чудово. Її довгі ноги на шпильках не залишали байдужими жодного хлопця в цьому будинку. Алла підфарбувала їй очі та губи, тому що дівчина не сильно вміла користуватися косметикою. Зараз Анжеліка була сама на себе не схожа, скоріше на якусь телезірку.

- Обережно! - крикнув якийсь чоловік дівчатам у будинку біля порога. - Хтось склянку розбив, - пробурчав він.

- Напилися до чортиків, уже склянки б'ють, - прошепотіла Анжеліка.

 - Анжеліко, ти розважайся тут, а ми відійдемо на хвилинку, - прошепотіла Алла їй на вухо. Взяла Макса за руку та пішла.

 - Прекрасно. Мене залишили одну. Боже, скільки тут чоловіків. Я починаю боятися.

*** 

- Які люди!!! Невже ти прийшов? Я думав, що сьогодні тебе не побачу.

- Я ж обіцяв.

- Як твоє око? Бачу нормально.

- Ніна Іванівна трохи підшаманила своїми ліками.

 - Ти Шурик мене іноді дивуєш... Ну підемо, я тебе познайомлю зі своїми друзями.

- Знаю я твої друзів, зараз якихось дівок приведеш.

- Не без цього. Тільки не кажи, що монахом став. Ти ж ще той бабій Бєлов.

- В тебе не вірна інформація. Я не бабій. Дам одну пораду - не збирай всі ці плітки по окрузі. - Похлопав Леоніда по плечі. - Ти ж не баба з ринку…