Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс"

Настя

Друзі прибувають за лічені хвилини. Не встигаємо насолодитися обіймами один одного, як вони наче ураган вриваються у квартиру. 

Артур одягнув : білу футболку, чорні джинси і кросівки. А я : білий топ, сині джинси і кросівки, а ще трохи косметики нанесла на обличчя.

Одягнувшись, Арс з Лінкою нас заберають. Хлопці залишають нас з подругою біля торгового центру, а самі направляються по справах, що до весілля. Які, обіцяють вирішити самі. Ми йдемо у приміщення, але спочатку хочемо випити гарячого шоколаду, як у давні часи. 

Сидимо за столиком у кафе, вдихаю аромат улюбленого напою і отримує смакове задоволення. Ніби повертаєшся у колишні, безтурботні часи. 

 - Ну що, розказуй!

Не витримує Лінка.

 - Про що?

 - Про тебе і Артура, звісно! У вас вже, щось було?

 - Лін...

 - Ну що, Лін? Я тобі, все розповідаю про себе і Арса.

Ображено надуває губи, моя подруга.

- Якщо ти про близькість, то ні, не було. Адже нам постійно, хтось заважає.

 - А ти дійсно, цього хочеш? 

 - Ну звичайно, що хочу, але...

 - Отже, вирішено!

 - Що, вирішено?

 - Ми сьогодні оберемо тобі такий образ, що Артур перед ним не витримає. І вже точно, не зможе стриматись.

 - Лін, та не в тому справа... Він і так...

 - Все, більше нічого чути не хочу! Тобі вже 24! І ви повинні, нарешті бути щасливі і разом. Давай, вставай і пішли. Доки хлопці вирішать всі справи, які залишились, ми з тобою підберемо неймовірні образи.

Лінку не переконати, вона тягне мене за собою і починається...

Через декілька годин, ми виходимо. Здається, я ледь стою на ногах.

 - Лін, як ти думаєш веселитись, якщо я вже "падаю з ніг"?

 - Хі - хі... До вечора, після релаксації пройде.

 - Якої релаксації?

 - Побачиш моя мила, побачиш...

За досить короткий час, ми опиняємось у СПА - салоні "Афродіта". Спочатку починаємо з масажу спини, тоді ніг. Після того - басейн, а далі - салон краси. І через декілька годин, виходимо із красивими зачісками і макіяжем.

Лінка телефонує до Арса і каже, що ми поїдемо на таксі.

 - Чому?

Не розумію я.

 - Для того, моя рідна, щоб увечірі в хлопців "дах знесло" від нашого вигляду.

 - Так вони у зовсім іншому місці будуть... У них своя вечірка, а у нас своя. 

З нотками суму кажу до подруги.

 - Натка, ми вечірку почнемо у кафе "Фудленд", а ось закінчемо у клубі "Стріла".

 - "Стріла"?

 - Так, наші хлопці там відпочиватимуть.

 - Подруго, тебе боятися потрібно.

 - А що? Навіщо їм дивитися на чужих дівчат, коли у них є свої, а?

Заливаємось сміхом і направляємось до Лінки додому. Артур весь час пише, переймається. Інколи, хочеться щось відписати, але стримуюсь. Інакше, подруга мене "придушить". Адже ми робимо для хлопців сюрприз. А ще, я дуже хочу провести цей вечір з Артуром. 

Вечір, 9 - та година. Сидимо у кафе "Фудленд". Одне відрізняється, Артур перестав писати і не телефонує більше.

" Невже не хвилюється? " 

Подруга одягла білу, коротку сукню. У якій приталений низ, підкреслена талія, а верх - широкі бретелі. Зачіска зібрана і красивий макіяж з акцентом на губи. У мене ж чорна сукня, теж коротка, лише низ вільний, підкреслена талія і верх на тонких бретелях. Так, як волосся я обрізала, то воно вкладене легкими локонами. А макіяж : акцент на очах, з темних тіней.

Сидимо з подругою і декількома однокурсницями. Починаємо з шампанського, а тоді й вино. На столі салати, фрукти... Усі дівчата веселі і випивші. Лише мені, якось неспокійно на серці.

Лінка також проходить практику, але у іншій клініці. Вона й Арс інтерни у приватній клініці, знайомого Арсового батька. У мене були інші плани. Тому інтернатуру, я проходжу у державні клініці.

Ми вже досить п'яні з дівчатами. Трохи шампанського і вина, зробили свою роботу. Адже мій настрій, добряче піднявся. Вийшли із кафе, ми біля 11 - тої. А далі, вирішили всі разом їхати у клуб "Стріла".

Артур і далі не пише і не телефонує. Від цього, щось "гризе всередині" і не дає розслабитися.

Під'їждаємо у клуб. Дівчата у хорошому настрої, а у мене якісь дивні передчуття.

" Та що ж, це таке? "

Заходимо і роздивляємось все навколо. Величезна зала, кругом мигають прожектори, гучна музика і багато молоді. 

" У ній важко буде, когось знайти... "

В ніздри вбивається запах алгоголю. До того ж, різного : від дешевого до дорогого.

Підходимо із дівчатами до бару та замовляємо коктейлі. Після двох, голова знову п'яніє.

 - А де хлопці?

Одразу цікавлюсь, на що подруга посміхається.

 - Ти хотіла сказати Артур, так?

 - Лін...

 - Що Лін? Це нормально ревнувати свого коханого.

Трохи соромно після слів подруги, але вона права.

 - Та годі соромитись. Він же твій хлопець, твій коханий.

 - Я знаю... Просто, якось... Ми навіть не говорили про це. У нас ніби все добре, але й не зрозуміло. Я не розумію і не знаю зараз нічого...

 - За те, я знаю і тобі допоможу.

Подруга хапає мене за руку і веде на танцмайданчик. Дівчата ж лишаються біля бару.

Зупиняємось у центрі, Лінка шепоче.

 - Розслабся і віддайся музиці, а наші хлопці й самі нас знайдуть.

 - Ти знущаєшся? Глянь скільки народу!

 - Скоро побачиш, довірся мене.

Хоча й думаю я інакше, але все - таки роблю те, що каже Лінка.

Ми починаємо плавно і сексуально танцювати. Музика трохи розслабляє. Біля нас з'являються чужі, незнайомі нам раніше, хлопці.

" Ще того бракувало... "

Ми з подругою пояснюємо, що зайняті. Хлопці виявилися розуміючими. Вони перекидаються з нами декількома жартами і відходять. Один з них, видає.

 - Хто би сумнівався, що у таких красунь, хтось є.

 - Проблеми?!

Чуємо за спинами голос Арса. А тоді й Артур приєднується.

 - Можливо ми допоможемо?! 

Видає злим тоном, обертаємось.

 - Хлопці, ви чого? 

Каже Лінка.