Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

.

Але Брандо трохи почекав, а коли переконався, що річ його не помічає, висунув голову і уважно подивився на неї. Якщо перший раз він був шокований, то вдруге підтвердив, що це не ілюзія.

Навіть Брандо не міг не відчувати почуття нікчемності з глибини серця. Він відчував, що його кінцівки трохи ослабли.

.

Він підвів голову і подивився на велетня, що стояв на землі.

.

Над лісом.

.

Над шарами хмар.

За шарами хмар було п'ятнадцять гігантських білих голів драконів, які утворилися з хмар і туману. Вони повільно озиралися навколо. Він стояв на вершині лісу. Темно-зелені верхівки дерев були наче шар килима біля його ніг. Велетенський звір більше нагадував білий гірський хребет.

.

Це був гірський хребет з хмар.

Брандо не міг не думати про густі купчасто-дощові хмари на небі в минулому. І ця штука була трохи схожа на ті непередбачувані хмари.

.

Він займав половину неба в лісі.

1 ?

Брандо подивився на велетенського звіра і відчув, що йому трохи важко дихати. Невже ця річ мала з'явитися в цьому квесті? Чому він виглядав як істота 1 рівня з ідеальним тілом?

.

Міфічна істота.

.

Брандо. — пролунав голос Ортлісса від серця.

?

Так?

Ця річ схожа на міфічного звіра предків Святої Гідри

Чи не повинні міфічні звірі предків бути фізичними істотами? Брандо відчув, що в роті трохи пересохло.

Напевно, напевно, проекція. Ортліс не був певен. Адже про таких істот, як Левіафан, Уроборос Йормунгард і Свята Гідра, ще десяток століть тому ходили легенди.

,

Навіть якщо це просто проекція, цього достатньо, щоб убити людей, подумав Брандо.

,

Стривай, Брандо. — раптом спитав Лицар.

?

Що не так?

.

Здається, що ліс туманний.

?

Туманний? Брандо був здивований. Він озирнувся і побачив, що туман потроху піднімається. Спочатку Брандо подумав, що це сніг, але через деякий час зрозумів, що вітер і сніг припинилися.

.

Просто в лісі стояла дивна тиша.

.

Не було жодної згадки про те, що міфічні звірі предків мали здатність керувати туманом.

.

Брендель підсвідомо підняв голову. Очі його трохи звузилися, і він одразу побачив величезну стіну хмар у небі, що повільно рухалася вперед, і скрізь, де вона проходила, блимала блискавка і гримів грім над темними горами та лісами між небом і землею.

У темряві стовпи світла, які уособлювали цивілізацію і порядок, мерехтіли, а потім гасли один за одним.

.

Це було схоже на полум'я свічки, яке задуло під час бурі.

Стіна хмар знову закривається! Брандо відчув, як сіпаються його повіки.

.

У той же час.

Каргліз, який ховався під Білим Священним Каменем, сидів поруч з Медеєю, міцно тримаючи Жрицю за руку. Він дивився на жахливу сцену, роззявивши рота. Десятки стовпів світла в південному небі погасли одночасно.

Стовпи світла один за одним мерехтіли, а потім раптом зникли.

Зникнення кожного стовпа світла було не лише кінцем життя, але й кінцем надії в темряві.

.

Ніхто не сказав ні слова.

.

Амандіна сиділа по той бік багаття. Вона підвела голову, і світло в її темних очах потроху зникало. Повітря було холодним до кісток, і вона обіймала коліна, наче це був єдиний спосіб принести собі трохи тепла.

Її лорд пішов, а Скарлетт забрали. Раптова зміна неба змусила її почуватися вкрай ніяково. Але вона не могла показати свого занепокоєння. Вона підсвідомо міцно стискала спідницю, а її бліді і стрункі пальці відображали її справжні почуття.

,

Фелерн сидів поруч з нею, мовчавши, як завжди. Тільки тоді знатна дама відчула себе трохи спокійніше.

.

Вона глибоко вдихнула і подивилася в інший бік.

.

Коли Вероніка пішла, вона залишила кількох людей, щоб вони стежили за ними. Посланців Круза було близько сотні. Деревні ельфи Куїнна і кентаври, що залишилися, не могли чинити опір, але Амандіна не погодилася на це.

Адже їм довелося чекати, коли Брандо повернеться.

Амандіна подивилася на ватажка посланців Круза, графиню. Вона була лише трохи старша за Амандіну, але її краси було достатньо, щоб викликати заздрість у будь-кого.

.

Її обличчя, здавалося, поєднувало в собі гладкість і досконалість класичної статуї богині. Вона стояла тихо, охайно одягнена в товсте чорно-фіолетове вовняне пальто. Її довге фіолетове волосся було накинуте на плечі. Вона була сповнена таємничості та елегантності.

Однак Амандіна знайшла деяку схожість між нею і ним. Вони обоє були спокійні й розважливі, але їхні злегка насуплені брови відображали справжні думки в їхніх серцях.

?

Вона стурбована. Амандіна трохи відволіклася. Вона підняла голову і подивилася на небо Що її турбує? Або ця дивна прикмета щось віщує?

Дельфайн не помітив погляду Амандіни. Вона тільки дивилася на туман, який ставав все густішим і густішим. Вона пробурмотіла сама до себе: Світло погасло. Це Демонічна Хвиля Ельмана, де ти

Що, чорт забирай, не так з розділом автора? Чи не можуть вони мати якусь цілісність Далі буде, якщо ви хочете знати, що буде далі, будь ласка, перейдіть до розділу, щоб прочитати більше розділів. Підтримайте автора, підтримайте юридичне читання!

420

Розділ 420

,

Закриття Стіни Хмар означало, що Мана текла назад, і наслідки Великого припливу ставали все більш очевидними. Брандо подивився на Святу Гідру, яка займала половину неба над горами. На якусь мить йому стало важко дихати.

, 100.

Навіть якщо це була просто проекція, вона все одно була як мінімум на 100 рівні.

Ні він, ні Ортліс не розмовляли. Вони обоє думали, як пережити це випробування. Брандо озирнувся і побачив неподалік великий валун. Він трохи заспокоївся і почав розглядати можливість сховатися від Святої Гідри.

.

Він глибоко вдихнув, щоб налагодити дихання, і підбадьорив себе. У грі були більш небезпечні ситуації, ніж ця, і не було причин боятися тільки тому, що був лише один шанс.

.

Наприклад, рейд на форт Нерулісі в Мадарі, і битва в лігві Дракона.

.

Поки кожен крок ідеальний, Брандо згадував свій минулий досвід і відчував, як до нього повертається впевненість. Авантюрна натура в крові Софі запалала.

Він зробив ще один глибокий вдих, простягнув руку, щоб схопити коріння дерева, і спробував виповзти з ями. Під прикриттям крони дерев йому залишалося тільки сподіватися, що йому вдасться сховатися від очей святої Гідри. Брандо притиснувся до землі і приготувався потроху виповзати по коренях дерева.

?

Маленький хлопець? Ортліс був приголомшений. Вона не очікувала, що Брандо буде таким сміливим.

.

Ховатися тут – не