Читати книгу - "Руйнація, Ріна Бейкер"

   Ми змінили мокру постіль та лягли поверх чистої, запашної. 
— Коли я жила в підвалі, то зі страхом усвідомила, що не памʼятаю запах свого кондиціонеру для прання, — шепочу, перебираючи волосся на його голові, поки він затишно розмістив її на моїх ногах. 
— Я куплю тобі найкращі аромати світу, зіронько, — каже Кайл, цілуючи моє стегно. 
— Ні, не потрібно. Ось цей, — я вказую на постіль. — Мій улюблений. 
— Пахне тобою. Певно, він вже і мій улюблений, — роздумує, погладжує моє коліно. 
   Я беру телефон, автоматично відкриваючи інстаграм та охаю від фото, що постає перед моїми очима. 
— Що там? - запитує чоловік. 
— Шон з новою дівчиною. Підпис: «Я починаю все з чистого аркуша. Слідкуйте за нашим життям на острові. Далі буде». — я роздивляюся високу шатенку з бронзовою засмагою. Вони стоять біля бунгало, на фоні заходу сонця, обіймаючись. — Як він наважився все покинути? Я не могла його витягнути навіть на місяць, аби пожити десь на островах.
   Чоловік мовчить. 
— Кайле? — протягую я. 
— Що? 
— Чому в мене таке враження, що ти приклав до цього руку? — я очікую відповідь. — Це ти змусив його втікати на інший край світу? 
— Я лише попросив триматися від тебе подалі, — здається він. 
— Кайле! 
— Ти просила не вбивати його. Гадаю, що зараз він живе як сир в маслі. Набагато краще, аніж могло б бути, якби я не послухав тебе, — він підводить руку, торкаючись мого волосся. — Зараз до нього тулилася б не нова подружка, а… Гаразд, я не буду продовжувати фразу. 
— Ти — сама милосердність. 
— Так, ти робиш мене мʼяким, — він супить брови. 
   Дзвінок в двері. 
— Чорт! Котра година? — я дивлюсь на телефон. — Як, сьома? 
— В приємній компанії час летить дуже швидко. 
— Це Мінді. І вона прийшла на ночівлю, — я з панікою дивлюся на нього. — Можеш заховатися у ванну, а коли вона зайде, я тебе випущу. 
   Від голосно сміється, підводячись. 
— Ні, я не буду ховатися ні у ванній, ні в шафі, — він накидає футболку на торс. — Одягайся, а я відчиню. 
— Ні! Що ти? — але він вже вийшов зі спальні. 
   Я швидко одягаю шорти та майку й біжу за ним. 
— Я принесла… — Мінді шоковано дивиться на Кайла, а потім на мене. — Наш фотоальбом, — ледь чутно завершує подруга, тримаючи перед грудьми книгу спогадів. 
— Привіт, Мінді, — на всі зуби всміхається Кайл. 
— Добрий вечір, містере Вествуде, — вона важко ковтає. 
— Я вже йду, бажаю вам гарно провести вечір, — чоловік взуває кросівки, підходить до мене та глибоко цілує, міцно притискаючи до свого тіла. 
   Мінді так і стоїть в порозі, широко розкривши рот. Кайл оминає її та крокує до ліфта. 
— Мі, закрий рота, тому що туди щось залетить, — я підходжу, підіймаючи її підборіддя доверху.
— Що? Що ви? Це він? — запинається дівчина. 
— Заходь, — я тягну її за руку в квартиру. — Я тобі все розповім. 
— Ну вже постарайся, тому що я, бляха, маю мільйон запитань. 
   Я сміюсь, штовхаючи її в спину до вітальні, поки вона продовжує буравити мене поглядом. 
  Ох, Мі! 
  Твоя подруга втріскалася по самі вуха.