Читати книгу - "Руйнація, Ріна Бейкер"

   Мінді точно була не готова почути всю правду про нашу з Кайлом історію. Тому, я розпочала розповідь з моменту знайомства в офісі, додаючи трішки від себе, аби це звучало правдоподібно. 
⁃ Тобто ви прикидалися парою, поки це не стало реальністю? - вона задумливо повела бровою. - Ти не думала, що він таким чином просто вирішив підкотити до тебе свої яйця, тому що ти сподобалась йому відразу? Я тобі точно кажу, що це все було сплановано, аби затягти тебе до ліжка. - вона замрійливо видихнула. - Але в коханні, як і на війні - всі методи згодяться. 
  Я пирхнула. 
⁃ Мі, ну яке кохання? - сказала, стискаючи губи. 
⁃ Хочеш сказати, що він тобі байдужий? 
⁃ Ні, я… Я не знаю. Тобто, так, мене тягне до нього, поруч з ним я почуваюся «вдома», в нас гарний, - я закрила очі руками. - Гаразд! В нас неймовірний секс. Але на цьому все. А для кохання потрібно щось більше. 
⁃ Ми любимо ускладнювати, Бет. Думаємо, що кохання - це якась тригонометрична формула, яку неможливо осягнути без підготовки. А насправді, все набагато простіше. Того, що ти перерахувала достатньо, - вона підняла палець вгору. - За умови, що це взаємно, звісно. 
⁃ Я б хотіла, щоб це було взаємно. - промовила, стискаючи плечі. 
⁃ Він так дивиться на тебе, Бет. А я бачила вас разом всього якусь нещасну хвилину. - вона взяла до рук бальзам для губ, наносячи його пальцем. - Тобі варто відпустити ситуацію з Шоном, та рухатися далі. 
⁃ Та мене зовсім не тримає ситуація з Шоном. Коли ти назвала це імʼя, я навіть зависла на секунду, згадуючи хто це. 
⁃ Тоді я благословляю тебе на море сексу, з чоловіком, що косплеїть  Гоуста з Call of Duty, аби витрахати з тебе всю душу! - вона підвела склянку з водою та лимоном вище голови, та підморгнула мені. - А знаєш, я тобі навіть заздрю. Задля мене ніхто нічого подібного не робив. 
⁃ Так, я сама собі заздрю, коли згадую. 
  Подруга штовхає мене в плече і ми заходимось сміхом.

  Ми розмовляли, лежачи в ліжку, поки нас одночасно не накрив сон. Я прокинулася від того, що Мінді міцно стискає мої плечі. 
⁃ Мі, що ти… - рука з вологою тряпочкою накриває нижню частину обличчя. 
  Я пручаюся, поки знову не провалююся в забуття.

  Намагаюся підняти важкі повіки. Шия болить, звисаючи над грудьми. Я хочу поворушитися, але не можу, мої кінцівки звʼязані. Чорт, невже це все було лише сном, та я все ще у клятому підвалі, в гостьовому будинку Кайла? 
  Жіночий тихий стогін чується неподалік.    Прикладаю всі сили, аби підвести голову. 
  Поруч зі мною на стільці сидить Мінді. Її руки звʼязані за спиною, ноги прикуті до ніжок стільчика, рот заклеєний чорним скотчем.    Вона не рухається, знаходячись в такому ж положенні. 
  Окидаю кімнату поглядом. Вона не видається мені знайомою. Важке гупання в голові та дзвін у вухах не дають можливості зосередитися на чомусь одному. 
  Перед очима все пливе та розмивається. Я напружую руки скільки є сили, в намаганні звільнитися. Це смішна спроба, мені навіть не вдається натягнути мотузки. Я дивлюся на голову подруги, що все ще звисає вперед.  Мене накриває паніка. Можливо, той стогін, що мені почувся, видала я, а не Мінді? Вона взагалі жива? Мені не видно її грудну клітину, не можу розгледіти наявність дихання. 
  Я починаю кричати. З закритим ротом це більше схоже на хаотичне мукання. Я пістрибую, рухаючи стільчик до неї. Один ривок, і я вже ближче на сантиметр. Радію цьому, наче це найбажаніша перемога в житті. Повторюю рух, а за ним ще раз. Відстань між нами скорочується. Повільно, але все ж скорочується.
Приймаю рішення збільшувати амплітуду, аби просуватися швидше. Різко підриваюсь, а коли приземляюсь - ледь не падаю на спину, проте, встигаю втримати рівновагу. 
  Гаразд, Бетані, не поспішай. Повільно та впевнено. Я вже дуже близько, ще трішки і зможу торкнутися своїм коліном її ноги. 
Моїх сил дуже мало, але я маю це зробити, я маю її розбудити. Вона спить, я це точно знаю. Вона не може померти. Ні, не так, не сьогодні, не тут. 
  Щоками починають текти сльози. Я подумки кричу до неї, блгаю, щоб вона прокинулася.
Я торкаюся своїм голим коліном її, штовхаю, видаю грудні звуки. 
  Мені здалося, чи вона дійсно поворушилася? Так, ось, тільки що! Легенький кивок головою. Я швидше бʼю її, голосніше кричу. 
  Мінді підводить голову, але не може повністю розплющити очі. 
  О, Господи! Дякую, дякую, вона жива! 
  Дівчина повільно повертає головою, морщить лоба. Я розумію, що вона дизорієнтована ще більше, аніж була я. Скоріше за все, її голова болить та паморочиться.
  Я змушую себе сповільнити дихання, відновити притік кисню до мізків. На одну причину для паніки менше - Мінді при тямі. 
  Проходить декілька хвилин, перш ніж подруга чітко бачить мене, оглядається навколо, та починає усвідомлювати що сталося. 
  Мої очі намагаються передати їй всі думки, що вирують в моїй голові. 
  Все добре, Мінді, головне, що ми живі. Я й не з такої халепи вибиралася. 
  Намагаюсь продемонструвати їй свій позитивний настрій. Хоча, в самої сльози течуть в три струмки. 
  Бачу, що вона починає панікувати, важко дихаючи. Я дивлюсь в її зелені очі і показую, які вдихи та видихи потрібно робити. 
  Повільний вдих.
  Затримали. 
  Довгий та протяжний видих. 
  Вона повторює за мною, тремтячи усім тілом. Поступово, дівчина розслабляється. Наскільки це взагалі можливо в такій ситуації. 
  Двері відчиняються, всередину заходить здоровань. Лише від погляду на нього, в мене всередині все стискається. 
⁃ Доброї ночі дівчата, вибачте, що прийшлося витягнути вас з теплого ліжка. - чоловік ставить стільчик перед нами, повертаючи спинкою вперед, та сідає на нього, перекидаючи ногу. - Зізнаюся, ми прийшли лише за рудою. Але якось не чесно було б залишити цю красуню саму. Оптом дешевше. 
  Я гарчу, тягнучись підборіддям вперед. 
⁃ Що? Ти хочеш, аби я відклеїв скотч? 
  Я киваю головою. Чоловік неприємно сміється. 
⁃ Ні, я не отримував таких вказівок. Помаринуєтеся до ранку, - він піднявся, та підійшов до вимикача. - А далі бос скаже що з вами робити. 
  Він натискає, чується клацання, а перед очима падає чорна ширма, яка на секунду розбавляється тонкою смугою світла, коли здоровань відчиняє двері, аби залишити нас самих. 
  Життя лише почало набувати фарб. І от, знову лайно на голову. 
  Можливо, в минулому житті я була найбільшою грішницею на планеті, якщо зараз мене наздоганяє така карма? 
Що ж, під акомпанемент ридань Мінді, мені більше нічого не лишається, окрім як мріяти про те, яким чином втерти носа цій суці, що вирішила провчити мене.